За словами жінки, за рік вони спільними зусиллями сплели шість тисяч квадратних метрів полотна. Каже, для плетіння сіток використовують серед іншого і відходи із панчішної фабрики, які багато років зберігалися без потреби.
"Ми вирішили, що ці відходи треба використовувати, вони нам підходять по кольорам. Спочатку це були шкарпетки – ми різали їх в довгі смужки і плели сітку. Тепер це петлі, з яких ми також плетемо маскувальну сітку", – розповідає Наталія.
Одна з тих, хто з’єднує петлі в ланцюжки – житомирянка Ніна Бойцун. Жінка в процесі роботи розповіла кореспондентам Суспільного, як вона із петель робить заготовки для плетіння.
"Бачите, – каже Ніна Бойцун, – це такі частинки, їх десять. Їх треба прив'язати одне до одного. Сама робота зовсім нескладна. Береш одне кільце, просовуєш його в друге, зачіпляєш – і виходить отакий невеличкий ланцюжок. А потім процес вже йде дальше".
Анна Смірнова плете сітки вже пів року. Каже, відчуває у цьому потребу.
"Я б хотіла підносити снаряди, вивозити поранених. Але ось зараз працюю на такій гарній роботі. Це – віддушена. А у неділю сумно – хочеться скоріше бігти сюди і працювати", – каже волонтерка Анна Смірнова.
Зоя Казмирчук приходить плести сітки із онуками. Їх у неї – чотири. Але діти можуть приходити лише у вихідні, хоча бажання у них є щодня, розповідає жінка. Каже, коли не йду, а вони кажуть: бабуся, ти йдеш – і ми з тобою.
"Ви знаєте, яке це натхнення, – каже волонтерка Галина Віленська. – От тягне сюди, бо ми знаємо, що це для наших хлопців, для нашої Перемоги".
