Чоловік добровільно пішов до ЗСУ. Спочатку захищав кордон з Білоруссю. А потім подав рапорт на продовження служби на Донеччині. 14 травня о шостій ранку під Авдіївкою під час виконання бойового завдання Віталій Березовський отримав смертельне поранення.
Побратим загиблого воїна Дмитро Лапа розповідає, що Віталій був спокійним врівноваженим військовослужбовцем, прикладом для своїх побратимів. Дмитро сказав, що командир батальйону готує подання на Героя України.
"Із перших днів служби у нашому батальйоні він себе показав як справжній патріот. В один із днів був дуже щільний мінометний обстріл. Снаряд влучив в окоп, де хлопці несли службу, і уламками міни його смертельно поранило", – сказав військовий Дмитро Лапа.
Провести в останню путь Віталія приїхав Володимир Атаманенко, який служив разом із воїном.
"Була перед цим історія, – згадує Володимир Атаманенко, – він собою накрив свого товариша. Коли прилетіло, вони облаштовували місце дислокації. Їх контузило. Він відновлювався. А ось ця історія вийшла такою, що він загинув".
Віталій Березовський навчався у житомирському ліцеї №17 та у професійно-технічному ліцеї.
Затим працював на одному з підприємств Житомира. Займався бізнесом. З 2014 року став на захист України. Після демобілізації працював за цивільними спеціальностями.
Друг дитинства Віталія Ігор Мельниченко розповів, що, незважаючи на контузію, Віталій повернувся до свого військового підрозділу.
"Всі йому казали, що досить, схаменись, – каже Ігор, – але він все одно сказав, що вже не бачить себе в іншому світі, ніж у світі, коли буде наша перемога".
Ігор розповів, що Віталій був добрим батьком та сином, кохав своїх дітей, дружину, поважав батьків. На першому плані у нього була сім’я, для якої він прагнув тільки найкращого.
У Віталія Березовського залишились батько, дружина, двоє дітей. Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
