21 липня Василеві Гречуху мало б виповнитися 50 років, але 16 лютого 2023 року воїн загинув, обороняючи Бахмут.
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Гречух Василь Семенович посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Василь Гречух родом із Закарпаття, жив у Житомирі. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював за кордоном, бо мріяв побудувати новий дім для родини. Захищати Україну пішов добровольцем. Василя призвали в Держприкордонслужбу. З лютого по травень 2022 року він боронив від російських окупаційних військ територію Житомирщини.
У травні 2022 року, коли ЗСУ вибили війська РФ з півночі України, Василь перевівся до одного з прикордонних загонів на схід України.
"Він та ще кілька його побратимів влітку 2022 року написали рапорт із проханням перевести їх у зону активних бойових дій. Він аргументував це тим, що має достатній бойовий досвід, а ще – досвід військовий, професійний та життєвий.
І сам особисто хоче бути на передовій, щоб бути корисним та допомагати своїм побратимам, яким дуже складно. У Житомирі він залишив всі свої мрії і плани. Залишив, бо хотів втілити їх у майбутньому. За життя він любив усе: до нестями був закоханий у музику, любив співати, створювати нову музику. Любив будувати, щось створювати власними руками. Дуже любив подорожувати, але найбільше любив дбати про затишний побут своєї сім’ї. Враховуючи оті колорити Закарпаття, він дуже любив готувати смачні закарпатські страви і пригощати ними всіх. І ще в нього була мрія – посадити сад – великий горіховий сад", – розповіла в коментарі Суспільному директорка міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.
Про перебування на передовій чоловік розповідав мало, але казав, що в одному переконаний на сто відсотків: стоятиме там до перемоги.
"Розповідав, що нелегко там, на передовій. А ще казав, що не наша черга іти – казав, що зараз люди його покоління мають обороняти Україну від ворога. Казав, що люди його покоління мають за честь бути почесними воїнами у боротьбі за волю та незалежність України. Він був безстрашним і дуже самокритичним. Вважав, що ще дуже мало доклав зусиль для того, щоб визволити нашу країну від ворога. Тож, уже із 16 січня перебував у Бахмуті і брав участь у запеклих бойових діях", – розповідав журналістам Суспільного 27 лютого на прощанні з Василем його син Павло.