Авто

Водій сам зізнався поліції, що їздив без прав, а потім оскаржив у суді штраф у 40 800 грн: чим усе закінчилося

Херсонський апеляційний суд розглянув справу про повторне керування автомобілем без права керування транспортними засобами, за яке водія оштрафували на 40 800 грн і позбавили права керування на п’ять років.

Захист наполягав, що відеозапис поліції не фіксує безпосереднього керування автомобілем, а відомості про попереднє притягнення до відповідальності не можна враховувати, однак апеляційний суд дослідив докази, зокрема зафіксовані на відео пояснення самого водія.

Суть справиЯк встановлено з матеріалів справи, 5 липня 2026 року о 17:50 на 179-му кілометрі автомобільної дороги Одеса — Мелітополь — Новоазовськ працівники поліції зафіксували обставини адміністративного правопорушення за участю водія автомобіля Volkswagen.

Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №771513, чоловік керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування.

При цьому йшлося не про перший випадок притягнення водія до адміністративної відповідальності за керування без права на це.

З матеріалів справи вбачається,

що постановою серії ЕНА №6863243 від 19 березня 2026 року чоловіка вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування особі, яка такого права не має.

З огляду на повторність порушення протягом року дії водія кваліфікували за частиною п’ятою статті 126 КУпАП.

29 вересня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області визнав чоловіка винним у вчиненні цього адміністративного правопорушення.

Суд призначив йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на п’ять років.

Крім того, суд постановив стягнути з водія на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із таким рішенням, захисник водія подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захист стверджував, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а кваліфікуюча ознака повторності порушення відсутня.

Одним із головних аргументів апеляційної скарги було те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не фіксує безпосереднього керування чоловіком транспортним засобом.

На думку захисту, за відсутності такої відеофіксації висновок про керування автомобілем не був належним чином підтверджений.

Крім того, захисник заперечував можливість врахування відомостей, наданих органом Національної поліції, щодо попереднього притягнення водія до адміністративної відповідальності протягом року.

Він вважав такі відомості недопустимими для підтвердження повторності правопорушення, а отже, ставив під сумнів правильність кваліфікації дій водія за частиною п’ятою статті 126 КУпАП.

19 жовтня 2026 року захисник подав заяву про розгляд справи без його участі та участі водія. При цьому вимоги апеляційної скарги були підтримані в повному обсязі.

[read_more ids="376437,372909,371433"]

Позиція та висновки Херсонського апеляційного суду

Перевіривши матеріали провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, Херсонський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд насамперед звернув увагу на вимоги статті 245 КУпАП, відповідно до якої завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також апеляційний суд послався на статтю 280 КУпАП, яка зобов’язує під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи існують обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для розгляду справи.

Такі дані можуть встановлюватися, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та іншими документами.

Обов’язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до статті 255 КУпАП.

Апеляційний суд також навів положення підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування ним, або передачу керування такій особі.

Частина п’ята цієї статті встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою статті 126 КУпАП.

Досліджуючи питання повторності, апеляційний суд врахував копію постанови серії ЕНА №6863243 від 19 березня 2026 року, відповідно до якої водія вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Водночас особливу увагу суд приділив доводам захисту про відсутність відеофіксації безпосереднього керування автомобілем.

Апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про керування чоловіком транспортним засобом знаходить пряме підтвердження у відеозаписі, долученому до матеріалів справи.

Зокрема, як встановив суд, на відеозаписі зафіксовано визнання чоловіком факту керування транспортним засобом, пояснення мети такого керування, визнання відсутності посвідчення водія, а також факту попереднього притягнення до адміністративної відповідальності протягом року.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано згоду водія зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, хоча сторона захисту посилалася на те, що камера не зафіксувала безпосереднього керування транспортним засобом, апеляційний суд врахував зміст пояснень самого водія, записаних на відео.

Суд зазначив, що ці відомості взаємоузгоджуються з іншими матеріалами провадження та в сукупності поза розумним сумнівом підтверджують керування транспортним засобом із порушенням вимог підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд оцінював не лише факт наявності або відсутності відеозапису самого процесу керування, а й відомості, які містилися у дослідженому відеозаписі, у сукупності з іншими доказами.

Щодо заперечень захисту стосовно врахування попереднього притягнення до адміністративної відповідальності апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції надав вичерпне обґрунтування оцінки відповідних відомостей.

Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу сторони захисту на положення статті 251 КУпАП та пояснив необґрунтованість тверджень щодо неможливості врахування цих доказів.

Апеляційний суд погодився з таким підходом і визнав правильним відхилення відповідних заперечень захисника.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу та їх сукупність, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно й об’єктивно розглянув справу з дотриманням вимог законодавства.

На переконання апеляційного суду, під час ухвалення постанови було правильно враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки та ступінь вини водія.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив доведеність вини чоловіка у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 126 КУпАП.

Істотних порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду матеріалів судом першої інстанції апеляційний суд не встановив.

Відтак доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність належних доказів керування транспортним засобом та недоведеність повторності правопорушення не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду.

За результатами розгляду справи №766/11890/26 Херсонський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області — без змін.

Таким чином, призначене водію адміністративне стягнення у вигляді штрафу 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на п’ять років залишилося чинним.

Постанова Херсонського апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Новина, закон, Дія, суд, курс

Читайте ще