Деякий час назад я практично припинив писати про бойові зіткнення, навіть якщо сам перебуваю недалеко від місця подій.Тому що вони йдуть постійно.
Якщо і пишу, то зовсім зовсім коротко і беземоційно і найчастіше, щоб звернути увагу на невідповідність того, що відбувається в реалі і того, як "рубатються" в фейсбуку.Тому що практично всі емоційні новини в фейсбуці не мають нічого спільного з реальністю. Нагнітають спеціально. Неодноразово доходило до смішного. Я перебуваю на місці подій, виходжу в інтернет, а в фейсбуці хвиля паніки і криків від волонтера "правдоруба", щознаходиться за 400-700 км. На місці тихо, а у волонтера і двохсоті і трьохсоті. Так і не підтверджені. Потім, коли втрати не підтверджуються, "правдоруби" пояснюють це тим, що злочинна влада приховує втрати.
Зрада і паніка добре "продається" і конвертується в репости, лайки та інші піксельні атрибути псевдопопулярності.
На початку війни дійсно в окремих випадках мав сенс піднімати хвилю. Ми теж це робили і як правило за погодженням з командуванням підрозділів. На початку війни була порушена комунікація.
Багато офіцерів тоді тупо гальмували. Багато боялися відповідальності. Тому вичікували. Розвідки не сказати щоб не було взагалі, але працювала дуже погано. Донесення розвідкитеж часто давали "за мотивами постів в фесбуці". І часто густо в Києві дізнавалися про події на передовій від журналістів, а ті з соціальних мереж. Ну ось був такий час. Правда в той час волонтерів, якіїздять на передок, було по пальцях перерахувати. Саме тому тоді, на початку війни, волонтери замінювали собою "обриви" на лініях між позиціями-сектором-штабомАТО-Генштабом.
Але за два роки виросла ціла плеяда не тільки волонтерів та блогерів, а й мережевих ЗМІ, які займаються виключно одним - нагнітають обстановку та істерію.
Це продається, це дає впізнаваність, це дає репутацію "людини в курсі справ" або чергового експерда. Але це не має нічого спільного з правдою і об'єктивністю.
Тому що зараз всі зіткнення керовані і контрольовані. Тому що зараз неможливо приховано провести пересування техніки. Тому що зараз оперативна обстановка постійно моніториться і обробляється. Реакція миттєва. Наша артилерія прострілює всі можливі шляхи підходу.
Ви можете не вірити, але НГШ знає все про підрозділи на промці, з мінімальною похибкою. Я не знаю як це поміщається в голові, але це так. І жодна дія, ні того боку ні нашого, не проходить без уваги і без контролю.
За два роки у нас армія сильно змінилася. Вона стала принципово іншою. А ми до сих пір сприймаємо її як руїну, яка не вміє воювати від початку 2014 року.
Вчора в Авдіївці був міністр оборони і секретар РНБО. Ви уявляєте щоб вони були там, де силами ДРГ, ртгр і танкового взводу можна було захопити коксохім? Я не уявляю.
Просто довіряйте тим, хто зараз захищає нас. Просто дайте їм можливість робити те, що у них вже добре виходить. Просто не доводьте вкидами до інфарктів матерів і дружин тих, хто зараз воює на промзоні в Авдіївці.
Роман Донік
