Черкаси

У черкаському краєзнавчому музеї зберігається перше повне видання “Енеїди” Котляревського

12 лип•Dzvin.media

Цього року відзначається 225-річчя виходу твору «Енеїда» І.П.Котляревського. У Черкаському обласному краєзнавчому музеї розповіли цікаві факти про книгу. У 1798 році без згоди й відома автора, завдяки зусиллям та коштом («иждивеніемъ») конотопського поміщика Максима Парпури, який завідував петербурзькою друкарнею Медичної книги, за редакцією Йосипа Каменецького світ побачили перші три частини «Енеїди» І.П.Котляревського. Ця публікація є точкою відліку нової української літератури, а Івана Котляревського називають її зачинателем.

На сьогодні відомо про існування, принаймні, 5-ти екземплярів цього унікального видання (до речі, один із них знаходиться (чи знаходився?) в особистому володінні сім’ї колишнього українського олігарха Віктора Медведчука). Можливо, ще один екземпляр перебуває у Парижі в зібранні Наполеонівської бібліотеки: « …не зашкодить пригадати, що вже 1812 року (книга) мала такий розголос, що Наполеон, утікаючи з Москви, забрав її з собою, як одну із замітніших появ» (Б.Лепкий). Серед кількох десятків видань цієї справді безсмертної поеми, що зберігаються у фондовій колекції нашого музею,

найдревнішим є перше повне видання «Енеїди», що вийшло вже по смерті автора в типографії Харківського університету в 1842 році. Це видання можна вважати авторським, оскільки І.П.Котляревський відредагував його, додав 5 та 6 частини – і продав за 2 тисячі карбованців харківському книгареві надвірному раднику Й.А.Волохинову. Саме за цим виданням, що вважається першоджерелом, поема безліч разів передруковувалась аж до наших днів. Зокрема, у фондах ЧКМ є цінне видання під заголовком: І.Котляревський «Віргілієва Енеїда». Передрук першого повного видання з 1842 р. Книга вийшла друком у Львові в 1918 році накладом книгарні Наукового Товариства ім. Шевченка з короткою передмовою Василя Щурата, який в цей час був головою НТШ.

Видання Волохинова взяв за основу й Сергій Єфремов, видаючи твори Котляревського у Києві в 1909 році. Наразі книгу можна побачити в експозиції музейної зали « Розвиток культури на Черкащині в 1920-30-х рр.» У музеї також є примірник другого «єфремівського» видання, що вийшло друком за часів Української Народної Республіки – у 1918 році у відомому вітчизняному видавництві «Вік».

Редактором, автором передмови, бібліографічних та біографічних розвідок був авторитетний літературний критик та історик літератури С.О.Єфремов (1876-1939), уродженець с.Пальчик що на Звенигородщині. Автор кількох тисяч публіцистичних і наукових статей, ряду монографій, присвячених діячам українського письменства, в 1930 р. він був звинувачений більшовицькою владою у сумнозвісній справі «Спілки визволення України» й загинув у Володимирській в’язниці.

Академіка С.Єфремова визнають неперевершеним майстром такого своєрідного літературознавчого жанру як передмова до вибраного, повного чи академічного видання певного письменника. У цьому пересвідчуєшся, читаючи його передмову то «Творів Івана Котляревського».

Грунтовний аналіз соціально-політичних процесів в Україні другої половини ХУШ ст. – скасування гетьманського уряду, руйнація Січі Запорозької, реорганізація козацьких полків на імперський зразок, знаменита «жалованная грамота дворянству» стали підгрунтям для формування світогляду й переконань молодого Котляревського – « …з ким він: чи з свіжо-випеченим на Україні «благородным дворянством»,

чи з свіжо-поневоленим на Україні «подлым народом» ( С. Єфремов). Котляревський обрав другий шлях – і у цьому його феномен, він « … єдиний з усіх, що встояв проти всепотужних впливів соціальної і національної нівеляції».

«Енеїду» Котляревського Єфремов називає «невеличкою книжечкою», що почала потужний рух до відродження українського народу, вказавши шлях до ідеалів народного визволення. Видання має гарне мистецьке оформлення – 11 ілюстрацій В. Корнієнка, заставки та кінцівки графіка й сценографа Івана Бурячка, репродукції горельєфів Леоніда Позена з постамента пам’ятника Котляревському в Полтаві.

Український художник і письменник Василь Онисимович Корнієнко (1867-1904) був одним з перших і кращих ілюстраторів «Енеїди». Виходець з бідної родини на Катеринославщині, він торував свій шлях власним талантом і силою волі, переборюючи кістковий туберкульоз. Навчався в художній школі Макухиної в Севастополі, у 1896 році, здобувши звання «некласного художника» у Петербурзькій АМ, повернувся до України.

В Одесі Василь Корнієнко спілкується з українською громадою, що замовила йому 20 малюнків до «Енеїди»,

маючи в перспективі згодом дати йому ілюструвати «Кобзаря» Т.Шевченка.

Художник встиг створити лише 11 малюнків. Тяжко занедужавши, він помер у міській лікарні Одеси на 37-му році життя. Хворий, маючи велику потребу в грошах, Корнієнко не схотів узяти гонорар за малюнки, натомість, попрохав надіслати ці кошти до Петербургу добродійному товариству на видання українських народних книжок.

Ілюстрації Корнієнка вирізняє досконале знання українського побуту, чіткий, детально пророблений рисунок, співзвучний драматургії твору. Симбіоз візуальної партитури його ілюстрацій, вишуканих заставок Івана Бурячка в стилі української орнаментики разом з темпераментним й колоритним словом поеми ставлять видання на вищі щаблі досконалості.

Матеріал підготувала: науковий співробітник відділу фондів Урицька Світлана.

Фото: Микола Васильєв.

Пальчик, наполеон, Лев, фонд, школа

Читайте ще