Світ набагато прекрасніший, ніж ми звикли спостерігати за ним з екрану телевізора.
Так стверджує відомий чернігівський мандрівник, журналіст і письменник Олександр Волощук, який за 13 років своїх подорожей відвідав 44 країни світу та написав сім книжок. І з цим важко не погодитися.
Головною особливістю мандрівок Волощука є те, що він подорожує лише автостопом. А основну мету свого життя вбачає у тому, щоб пізнавати світ і розповідати про нього людям.
У процесі спілкування Олександр розповів про сутність подорожей та спеціально для читачів Високого Валу поділився власним досвідом, як стати професійним мандрівником.
Улюблена справа
- Для Вас подорожі — це захоплення чи справа усього життя?
- Раніше це було захопленням, потім стало роботою, а тепер справа усього життя. Бо я зайняв свою нішу і займаюся улюбленою справою, яка приносить мені радість. Я вважаю, що моя користь для суспільства — це розповідати людям про справжній світ. Адже більшість ЗМІ подають світ не таким, яким він є насправді.
- Чому подорожуєте один, без напарника?
- Так легше. Коли ти один, то ні від кого не залежиш і самостійно приймаєш рішення.
А ще так швидше рухатися і скоріш за все зупиниться та автівка, де знайдеться місце для однієї людини.
- Якими рисами повинен володіти супутник у мандрівці?
- Надійністю, вмінням терпіти один одного і долати фізичні труднощі.
Душевна гармонія і подорожі
- Чи потрапляли в екстремальні ситуації у процесі подорожей?
- Їх було кілька. Тому і поділяю їх на дві категорії. Перша — пов'язана з природою, а друга — з людьми.
Щодо першої категорії, то пригадується випадок, що стався зі мною у 2008 році на Командорських островах. Морський наплив притіснив мене до відвісних скель і довелося рятуватися деручись вгору. Було дуже важко, але доклавши значних зусиль вдалося піднятися. Якби не заліз, то наслідки могли бути жахливими. Двометрова хвиля накрила б мене з головою.
Ще один неприємний випадок трапився зі мною в Адигеї у 2010 році. Тоді я намагався перейти на інший берег гірської річки. Однак, не врахував швидкість течії і мало не втопився. Добре, що був без наплічника і вхопився за мотузку, яка була натягнута між дерев.
Щодо другої категорії, то мене тричі намагалися пограбувати.
Такий «екстрим» був у Дагестані, Калмикії, Абхазії. Усі випадки закінчилися для мене нормально. Адже з кожної ситуації є вихід. Тоді я ні матеріально, ні фізично не постраждав.
Хоча, не буду приховувати, мене двічі обкрадали. Перший раз у Грузії (2005 рік), а другий — в Абхазії (2011 рік).
- Які країни або культури за своїм менталітетом найбільш близькі Вам?
- Це Східні країни: Туреччина, Грузія, північні райони Російської Федерації. Із Західних країн — Литва і Польща. За менталітетом литовці і поляки дуже схожі на українців.
- Є такі місця, куди не хотіли б повернутися?
- Таке місце одне — Йорданія. Це дуже дорога країна. А ще там поганий автостоп. У більшості випадків за підвіз мандрівника водії вимагають гроші. В Йорданію більше не поїду, бо вони себе вважають занадто «великими».
- Як подорожі вплинули на Ваш світогляд?
- Вони його змінили. Мої мандрівки зробили мене душевно врівноваженішим і допомогли самореалізуватися. Я пишу власні книжки, виступаю на різноманітних лекціях і розповідаю людям про свої подорожі.
Поради від професіонала
- Що порадите людям, які бажають мандрувати,
але не знають з чого почати і зважитися на перший крок?
- Треба просто зважитися, от і все! Але для цього потрібно зробити деяку роботу: скласти маршрут згідно своїх уподобань, зібрати рюкзак з необхідними речами, що стануть у пригоді, документи, а також знайти кошти. Хоча гроші не відіграють ключову роль у мандрівці, але їх все одно треба мати. Кожен бере стільки готівки, скільки вважає за потрібне.
Але найголовніше — подолати психологічний бар'єр. Зі мною таке було у 2002 році, коли вперше поїхав автостопом. Спочатку було страшнувато, а потім коли зупиняєш другу, третю автівку, то розумієш, що це не страшно. Автостоп — це дієвий метод, який дозволяє абсолютно безкоштовно дістатися у будь-яку точку призначення.
Для початку рекомендую з'їздити автостопом на близьку відстань. Наприклад, у Київ або Новгород-Сіверський. А вже потім збільшувати кілометраж своїх мандрівок.
