проєкт психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам у місті Дніпро та області «Підтримка і опора». Ініціатива була реалізована Клінікою психічного здоров’я при Університеті імені Альфреда Нобеля у партнерстві з ГО «Просвіта імені Тараса Шевченка» за активної участі доценток кафедри психології та педагогіки – Аліни Юдіної, Оксани Байєр та Наталії Грисенко. Основною метою проєкту стало надання комплексної психоемоційної підтримки внутрішньо переміщеним особам, які опинилися в умовах війни й зазнали важких кризових переживань. Команда фахівчинь створила простір довіри, безпеки та відновлення, де учасники могли отримати допомогу у стабілізації емоційного стану, знайти нові ресурси для подолання стресу, зміцнити сімейні взаємини та поступово інтегруватися у нову громаду.. Загалом індивідуальною та груповою роботою було охоплено понад 50 дорослих та 25 дітей віком від 5 до 16 років.
У межах групових занять учасники не лише здобували практичні інструменти для подолання тривоги й напруження, а й навчалися ефективним стратегіям взаємодії в родині, що є надзвичайно важливим для відновлення почуття єдності та підтримки.
Особлива увага була приділена дітям: для різних вікових груп організовано спеціалізовані формати роботи. З малюками та молодшими школярами використовувались ігрові методики та арт-терапевтичні вправи, що допомогли виражати емоції через творчість. Для підлітків акцент робився на дискусіях, обміні досвідом та розвитку навичок комунікації, що сприяло формуванню відчуття взаємопідтримки та зміцненню віри у власні сили.
Не менш значущими стали результати індивідуальної роботи. Спочатку в межах проєкту було заплановано 18 консультацій, однак чимало учасників поверталися повторно – на другі й навіть треті зустрічі, відкриваючи нові запити для своєї роботи. Якщо під час перших зустрічей домінували питання емоційної стабілізації та подолання наслідків травматичних подій, то згодом на передній план виходили теми побудова життєвої траєкторії у нових умовах переміщення, пошук сенсу в майбутньому, планування освітніх і професійних кроків, відновлення соціальних контактів. Такий динамічний характер роботи свідчить про те, що індивідуальні консультації не обмежувалися короткотривалою кризовою допомогою,
а перетворювалися на процес глибинного супроводу, який допомагав людям переосмислювати власний досвід і закладати основи довготривалих змін у житті.
Важливо підкреслити, що в результаті реалізації програми виникла нова спільнота, яка має значення не лише для подолання власних емоційних станів у кризовий час, але й виконує роль своєрідного осередку поширення знань і практик на ширше оточення. Учасники починають ділитися здобутим досвідом із родичами, друзями, колегами, що створює ефект «ланцюгової реакції» та посилює позитивний вплив проєкту на громаду в цілому. Таким чином, «Підтримка і опора» вийшла за межі індивідуальної допомоги і стала важливим соціальним явищем, яке закладає основу для формування культури психологічної взаємопідтримки в суспільстві.
