На 88-му році життя відійшов у вічність ветеран профспілкового руху Василь Михайлович Ткаченко. Понад півтора десятиліття (1989-2005 рр.) він очолював Дніпропетровське обласне об’єднання профспілок.
Цю сумну новину повідомили в обласному об’єднанні профспілок. Василь Михайлович пройшов велику виробничу школу – робітник очисного забою, гірничий майстер шахти «Родинська» на Донеччині, слюсар, майстер, начальник дільниці Дніпропетровського шинного заводу.
Майже все життя В.М.Ткаченка було пов’язане з профспілками, згадують його колеги. На «Дніпрошині» обирався заступником, головою профспілкового комітету, а потім протягом п’яти років очолював обком профспілки робітників хімічної та нафтохімічної промисловості.
Високі ділові і особисті якості Василя Михайловича, його вміння працювати з людьми ще більше розкрилися під час роботи секретарем обласної ради профспілок у дуже непрості 1980-ті роки, а потім і у 1990-ті вже на посаді очільника облпрофоб’єднання, коли профспілки почали відновлювати свої головні первинні функції по захисту прав та інтересів трудящих.
В.М.Ткаченко був справжнім лідером,
провідником нових ідей і підходів. Саме за його ініціативи 1991 р. дніпропетровські профспілки, тоді ще в Союзі, першими в Україні уклали регіональну (територіальну) угоду з облвиконкомом, котра діє й понині і стала тією базою, на основі якої в області почала розвиватися система цивілізованого соціального діалогу між владою, профспілками і роботодавцями.
Всі, хто працював з Василем Михайловичем, відзначали не тільки його лідерські якості. Для багатьох профспілковців (особливо – молодих) ця мудра і чуйна людина була не тільки вимогливим керівником, а й добрим вчителем і наставником, яка допомогла зростанню цілої плеяди відомих профспілкових працівників.
Пам’ять про Василя Михайловича Ткаченка назавжди збережеться в наших серцях.
Президія Обласного об’єднання профспілок, колеги по роботі висловлюють глибоке співчуття рідним і близьким покійного.
