Дніпро

Ці враження ми понесемо із собою в майбутнє.

З травня по жовтень 1944 року Василь Михайлович брав участь у боях Великої Вітчизняної війни на 1-му Прибалтійському фронті, а з грудня 1944 по травень 1945 — на 3-му Білоруському фронті.

У військах він дослужився до звання командира мінометного взводу. Під час битви на 3-му Білоруському фронті біля Риги був поранений і відправлений до. шпиталю.

Особливо запам’яталася ветерану битва на 1-му Прибалтійському фронті. Вітебська дивізія йшла до Литви через східну Пруссію, щоб звільнити місто Кенігсберг. Не давало військам рухатися потужне бомбардування, сильний вогонь. Мінометники вели бій усліпу. Усі солдати-мінометники вважали своєю основною метою затримати ворога вогнем, допомогти піхоті.

«Найбільше тоді мене вразило те, що німці захопили в полон місцеве населення і прикривалися живою стіною, мов щитом. Довкола все гуділо й ревло, звідусіль летіли снаряди. Було страшно. Ви не вірте тим, хто каже, що на війні не страшно. Ще як страшно, адже смерть підстерігає на кожному кроці. А хочеться жити. Особливо, якщо вдома на тебе чекає дівчина», — ділиться спогадами ветеран.

Витримавши усі негаразди тих страшних часів, виживши після поранення, Василь Михайлович демобілізувався з армії 21 серпня 1946 року. Ветеран має 36 років загального трудового стажу.

На сьогоднішній день Василь Михайлович мешкає в Нікополі. Ветеран має 13 медалей. Серед них — «За взятие Кенигсберга», «Ветеран труда», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», «За трудовую доблесть», а також два ордени Червоної Зірки.

Мине ще зовсім небагато часу, і з нами не залишиться тих, хто наближав Перемогу. Нинішня молодь знає про війну лише з книжок та кінофільмів, і часто отримує недостовірну інформацію, яка формує у підростаючого покоління невірне уявлення про ті трагічні роки, про мужність усіх, хто прагнув перемоги, хто віддав за неї своє життя. Тому для учнів та для молоді в цілому, безсумнівно, дуже важливим є спілкування з ветеранами, яких залишилось так небагато, і з кожним роком залишається все менше. І всі, кому пощастило поспілкуватися з сивоволосими героями, понесуть ці враження з собою у майбутнє, щоб зберегти його світлим та мирним.

Матеріал підготовано учнями-волонтерами міських шкіл.

Читайте ще