Затримання Геннадія Корбана стало однією з найбільш резонансних подій цієї осені, ознаменувавши початок нового періоду в житті країни. Вперше після Революції гідності Банкова наважилась на активну конфронтацію проти своїх колишніх союзників такого рівня, задіявши для цього велику кількість силовиків, а не ЗМІ чи економічні важелі впливу. Здавалося б нічого дивного – правоохоронна система працює.
Тандем столичних СБУ та Генпрокуратури – серйозний сплав силових структур, які повинні були б продемонструвати високий рівень роботи та не залишити жодних сумнівів в доцільності проведення такого резонансного затримання. Натомість, під час першого ж спільного брифінгу за участю представників двох силових відомств стало зрозуміло, що українцям пропонують «ті ж самі граблі, тільки у профіль» - схожі методи роботи використовувались саме напередодні Революції гідності. Без жодного судового рішення та всупереч презумпції невинності спікери силовиків наввипередки зайнялись розвішуванням ярликів: «організоване злочинне угруповання», «приватна армія», «розкрадання волонтерських коштів» і т.д. Дивує завидна і дещо незвична оперативність та злагодженість дій представників силових відомств, яка чомусь не так активно проявляється по відношенню до членів колишньої Партії регіонів та яку чомусь важко помітити на «передку» поблизу Пісків чи Станиці Луганської. Невже кількасот спецпризначенців в найкращій екіпіровці потрібніші в Дніпропетровську за сотні кілометрів від лінії фронту, а не поблизу ДАПу, де проста піхота «93-ки» щоденно зустрічається з реальним ворогом?
