Як зазначають автори дослідження, для підготовки цієї публікації були проведені 35 інтерв'ю серед 19 чоловіків і 16 жінок.«Вибірка опитування не є репрезентативною. Думки і цитати, представлені в цій публікації, не слід сприймати як повноцінне відображення громадської думки людей на НКПТ», — йдеться в тексті публікації.Відзначається, що інтерв'ю проводилися в кінці 2018 року і в першому кварталі 2019 року. Наймолодшому респонденту було 16 років, а найстаршому — 67 років.«Близько половини респондентів — випускники шкіл або студенти. Серед учасників опитування були представники сфери освіти, бізнесу, IT, два пенсіонери і кілька домогосподарок. Таким чином, ця нерепрезентативна вибірка може дати уявлення про погляди і думки з різних сфер життя», — пишуть автори дослідження.Публікуємо 12 цитат жителів ОРДЛО, представлених у матеріалі.З міркувань конфіденційності та з метою безпеки імена осіб, у яких беруть інтерв'ю в даній публікації, були змінені.Крах усього життяВ Україні люди втрачають рідних і близьких не тільки через бойові дій, але й через дедалі більшу ментальну дистанцію між жителями самопроголошених «республік» і тими,
хто знаходиться на підконтрольній Україні території. Найважче доводиться літнім людям, відзначається в дослідженні. Деякі з них несподівано виявилися відірвані від своїх близьких.Валерія, 30 років«Наші батьки, на порозі свого пенсійного віку, сприйняли конфлікт як крах усього життя. У нас є родичі в Україні, і мої батьки дуже сумують за ним, але поїхати до них виходить навіть не щороку. Зв’язок дорогий, іноді розмовляють по Skype, в основному, діляться скаргами і будують припущення, що буде далі, чи зможе наша „республіка“ (тут і далі в цитатах збережено термінологію респондента — прим. ред.) знову стати частиною України».Карина, 27 років«Через конфлікт моя старша сестра поїхала з сім'єю на підконтрольну Україні територію, і ми з нею не бачимося: я не можу їхати через блокпости за станом здоров’я, а вона не хоче їхати на нашу територію. Я не бачу, як ростуть мої племінники, а вона не бачить, як росте моя дочка. Мене дуже засмучує, що ми віддалилися одна від одної. Мама часто хворіє, і вся допомога їй по господарству тільки на мені. (…) Моя мама — людина далека від політики, і їй важко зрозуміти, чому так сталося, що старша дочка виїхала. Їй важко прийняти нинішній стан, вона дуже переживає і, я думаю, стреси підкосили її здоров’я. В Україні живуть її сестра і брат, але вона вже не може до них поїхати. Вона вважає, що Україна повинна бути єдиною».