Новий міністр оборони України Євген Хмара отримав у спадок низку невирішених проблем, які безпосередньо впливають на забезпечення війська. Серед них короткі контракти з виробниками, проблемні закупівлі боєприпасів і дронів, нестача фінансування та слабкий контроль за можливостями оборонних підприємств.
Про це пише The Kyiv Independent.
Головний редактор видання «Оборонка» Богдан Мірошниченко зазначає, що українська оборонна промисловість досі працює далеко не на повну силу. Наслідки накопичених проблем зрештою відчувають військові, які не завжди отримують необхідну кількість озброєння та іншого оснащення.
Одним із головних слабких місць залишаються оборонні контракти. Короткі строки замовлень ускладнюють виробникам довгострокове планування, розширення потужностей та інвестиції у збільшення випуску продукції.
Окрема проблема стосується закупівель боєприпасів. Галузь уже пережила низку скандалів, однак системні питання, пов'язані із замовленнями та постачанням необхідної фронту продукції, залишаються.
Не все гаразд і з безпілотниками, які стали одним із ключових видів озброєння на сучасному полі бою.
Мірошниченко вказує на неефективність частини закупівель, а також на недостатній контроль якості продукції та реальних виробничих можливостей компаній.
Ще одним бар'єром для оборонних підприємств залишаються правила експорту. Наявний механізм не дозволяє повною мірою використовувати зовнішні ринки для завантаження українських виробництв та залучення додаткових коштів.
Водночас сама держава не має достатньо фінансування, щоб замовити всю зброю, яку здатні виготовити українські підприємства. Через це частина виробничих можливостей залишається незадіяною, попри постійну потребу війська в озброєнні.
Розв'язати всі ці питання не вдалося ані попередньому міністру оборони Михайлу Федорову, ані його попередникам. Автор пов'язує це не лише з помилками керівників відомства, а й із масштабом проблем, опором системи та обмеженим часом для проведення змін.
Реформувати оборонну промисловість складно ще й через велику кількість сторін, чиї інтереси доводиться враховувати. Міністерству необхідно одночасно працювати з військовим командуванням, Офісом президента, парламентом, РНБО, виробниками зброї та міжнародними партнерами.
Додатковою перешкодою Мірошниченко називає корупційні групи, які мають політичний та медійний вплив. За таких умов навіть зміна керівництва Міноборони сама по собі не гарантує швидкого розв'язання накопичених проблем.
Тепер цей комплекс питань переходить до Євгена Хмари. Від того, чи вдасться новому міністру налагодити довгострокові закупівлі, контроль якості, фінансування та роботу з виробниками, залежатиме, наскільки ефективно можливості української оборонки перетворюватимуться на реальні постачання для війська.
