27 вересня у кав’ярні-кондитерській «Ґаллія» відбулася презентація торта «Перечин» – гастрономічної візитівки міста зі смаком історії. За словами засновниці«Ґаллії»Галини Репарюк, робота над представленою новинкою розпочалася ще сім років тому й об’єднала багато людей. Торт створений на честь знаного закарпатського кондитера Йозефа Шнайдгена, людини, яка любила і поважала свою професію, яка зробила вагомий внесок у розвиток кондитерської галузі. Він 20 років працював у Перечині, де у його кондитерському цеху виготовляли різні солодкі десерти, зокрема, торти, тістечка, морозиво. Їхній смак перечинці пригадують з особливою теплотою. Торт «Перечин» – це переосмислений «Добош», який був родзинкою Йозефа Шнайдгена. Складається із шести тонких бісквітних коржів, перемащених горіхово-масляним кремом, з доданням праліне та хорошого алкоголю, прилитий м’якою карамеллю. Пані Галина пояснила, що торт «Перечин» не просто солодкий десерт, а туристичний продукт: «Робила його, щоб він був маленький, зручний для транспортування, перевезення, щоб тримав заморозку». Торт вагою 600 грамів можна придбати у мережі кав’ярні «Ґаллія»у Перечині,
Великому Березному та Ужгороді. Подія об’єднала керівництво громади, дослідників історії та людей, які особисто знали кондитера, працювали з ним. На таке свято також завітав Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаі та гості з Угорщини. Міський голова Іван Погоріляк зазначив, що тепер модно проводити на Закарпатті різні туристичні та краєзнавчі заходи типу «Знай свій край». У свою чергу Перечин укотре доводить, що не лише на словах, а й на ділі зберігає свою історію, традиції та культуру, примножуючи надбання предків. Тетяна Літераті, відома закарпатська журналістка, дослідниця, авторка проєкту «Втрачений Ужгород» розповіла про життєвий шлях Йозефа Шнайдгена та його внесок у розвиток кондитерської справи в Перечині. У листопаді 2018 року Тетяна опублікувала свою дослідницьку статтю про цього унікального чоловіка, яка викликала чималий інтерес у читачів, сколихнула багатьох людей. Як зізналася Галина Репарюк, розповідь про пана Йозефа стала своєрідним поштовхом для створення десертів з історією. Онука Вікторія зачитала лист свого батька Дьордя, який хоча і приїхав спеціально з Угорщини на Закарпаття,
але у силу певних обставин, незалежних від нього, не зміг бути присутнім на знаковій події. У зверненні він висловив вдячність за збереження пам’яті про Йозефа Шнайдгена та побажав успіхів у кондитерській справі: «Пані Репарюк створила торт на базі одного з тортів, який свого часу виготовляв мій батько Йозеф, і додала своє бачення для знання сучасного кондитерського мистецтва. Бажаю торту «Перечин» примножити славу перечинського кондитерства, а пані Репарюк прославитися на всю Україну, як це було свого часу, коли батька запросили до Москви на ВДНХ, а потім до Таллінна, Вільнюса та Риги. Як тепер кажуть, для проведення майстер-класу з презентацією. Бажаю великої популярності торту «Перечин» серед любителів солодкого та процвітання Перечину під керівництвом пана Погоріляка». Пані Вікторія додала, що їхній родині дуже приємно за таку увагу до пам’яті Йозефа: «Все це дуже символічно: 21 вересня у діда був день народження, і я думаю, що з небес він дивиться на нас і щиро радіє, а ми горді тим, що він був у нас». Ганна Семйон пропрацювала разом із паном Йозефом сім років.
Вона поділилася приємними спогадами про роботу з ним і зауважила, що цех працював у три зміни, серед любителів солодкого великою популярністю користувалися слойки з різними начинками. А тісто розкатували чотирикілограмовою качілкою! І це було не просто. Ветеран освіти Зіта Бублак розповіла, що учні під час сніданку в шкільній їдальні радо смакували тістечками, булочками, запиваючи їх молоком. Зіта Артурівна також зауважила, що пам’ять про Йозефа Шнайдгена буде жити довго у пам’яті перечинців, бо ж навіть її малолітній онук завжди питає, чи вона готує оце тістечко за рецептом Шнайдгена. Окрім презентації торта, у Перечині цього дня відкрили меморіальну дошку на честь Йозефа Шнайдгена (1912-1991 – роки його життя). Так у місті вирішили вшанувати майстра та зберегти пам’ять про його внесок у розвиток кондитерської справи краю. Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора
