У березні 2026 року стало відомо про загибель українських захисників з Харківщини. Про смерть військовослужбовців офіційно повідомили громади чи університети. Список не є вичерпним.21-річний Микита Бродецький загинув 24 лютого поблизу Сергіївки Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, повідомили у Богодухівській міськраді.
"Микита навчався у Богодухівському ліцеї №1. Його мрія про військовий однострій народилася ще в дитинстві, надихаючись прикладом рідного дядька. Від бабусі та дідуся він змалечку вбирав у себе найголовніші цінності: чесність, відповідальність та безмежну відданість рідному дому. Коли почалася повномасштабна війна, рідні, намагаючись вберегти юнака, прагнули, щоб він залишився з мамою, у Польщі. Але серце Микити було тут, в Україні", — йдеться у повідомленні.
Аби якнайшвидше потрапити на фронт, Микита екстерном закінчив Полтавське училище зв’язку. Його бойовий шлях був коротким, але героїчним. За мужність, виявлену під час Курської операції, яку він пройшов від початку, воїн був нагороджений вищою відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України "Золотий Хрест".
Перед своїм останнім боєм захисник подзвонив рідним, розповіли у міськраді.
Бабусі обіцяв скоро повернутися... І він повернувся додому, але, на жаль, "на щиті". Мама, бабуся, кохана дівчина, з якою мріяв пов'язати своє життя, уся велика родина, знайомі, побратими не могли стримати сліз… Він віддав життя, виконуючи бойове завдання, до останнього подиху залишаючись вірним своїй присязі та своїй родині.41-річний Денис Харченко загинув 24 лютого 2026 року біля населеного пункту Колона-Межова Синельниківського району на Дніпропетровщині, повідомили в Малинівській громаді.
Денис Харченко із позивним "Саід" вперше долучився до війська у 2014 році — тоді захисник воював у складі 92-ї ОМБр. Після демобілізації він повернувся до цивільного життя, а в перший день повномасштабного вторгнення РФ, 24 лютого 2022 року, знову пішов на фронт.
До 2024 року військовий служив у силах ТрО, а згодом перевівся до підрозділу "Вовки Да Вінчі" та брав участь у боях на Покровському напрямку. Денис Харченко був водієм-електриком екіпажу БпЛА та мав звання молодшого сержанта.
Андрій Діваков із Лозової загинув 14 жовтня 2024 року біля Цукуриного Покровського району Донецької області під час відбиття російського штурму,
повідомили в Лозівській міськраді.
Захисник долучився до 151-ї ОМБр у серпні 2024 року. Він був командиром бойової машини й командиром першого механізованого відділення.
У цивільному житті Андрій Діваков працював водієм у Лозівському водоканалі.
"Він був людиною праці й мав справжні «золоті руки». Усе, за що б не брався Андрій, спорилося, а його серце належало простим життєвим радощам — тихій риболовлі та автомобілям, якими він захоплювався з юності. Колеги знали його як надійного професіонала та вірного товариша", — мовиться в повідомленні.
У захисника залишилася дружина, батьки та брат.
49-річний Олексій Олійник із села Шляхового помер 28 лютого 2026 року внаслідок поранень, яких захисник зазнав на фронті 17 лютого, повідомили у Валківській міськраді.
Олексія Олійника мобілізували у квітні 2025 року. Він служив на Вовчанському напрямку й був на передовій чотири місяці. Захисник мав позивні "Депутат" і " Сова".
У цивільному житті Олексій Олійник працював трактористом і будівельником.
"Він був справжнім господарем — умів полагодити все: від електрики й сантехніки до меблів та автомобілів.
Любив землю, рослини, працю, щиро радів родинному затишку. Він умів жити на повну: любив подорожувати з родиною Україною, відвідувати святі місця, слухати музику, співати, жартувати. Був душею компанії, щедрим, добрим, відкритим до людей", — йдеться у повідомленні.
У захисника залишилася дружина Надія й донька Тетяна.
26-річний Анатолій Ситник загинув 24 лютого 2026 року, повідомили у пресслужбі Ізюмської МВА.
"Він віддав своє життя за свободу й незалежність України, залишившись вірним військовій присязі та українському народові до останнього подиху", — йдеться у повідомленні.
Старший лейтенант Олег Тимоха загинув 6 грудня 2025 року в районі Лимана Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання, повідомили в Пісочинській громаді. Захиснику було 42 роки.
"Олег Тимоха народився 1 лютого 1983 року. Коли росіяни прийшли на нашу землю, він не залишився осторонь, обравши шлях воїна та командира. Очолюючи другий стрілецький взвод п'ятої стрілецької роти другого батальйону 120 ОБрТрО, він був прикладом для своїх побратимів, їхньою опорою та авторитетом",
— йдеться у повідомленні.
Солдат Сергій Лисенко загинув 18 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Вербового Синельниківського району Дніпропетровської області, повідомили в Златопільській громаді. Захиснику було 42 роки.
Сергій Лисенко служив навідником у складі першого штурмового взводу 92 ОШБр.
"Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Юлії Анатоліївні, рідним, близьким та побратимам Сергія. Жодне слово не втамує біль втрати чоловіка, батька, сина, друга. Ми поділяємо ваше горе і схиляємо голови у глибокій скорботі", — пишуть у громаді.
Семен Ломекин загинув 25 лютого 2026 року в бою поблизу Новопавлівки Синельниківського району Дніпропетровської області, повідомили в Краснокутській громаді.
"Семен був людиною великої мужності, хоробрості та неймовірної сміливості. Усі, хто його знав, захоплювалися його силою духу, вмінням не падати духом навіть у найважчі моменти, підтримувати побратимів, підбадьорювати словом і бути надійним плечем для інших. Його світла душа, добре серце і відданість Україні назавжди залишаться у пам’яті людей", — йдеться у повідомленні.
Попрощалися з захисником 7 березня в Краснокутську, поховали на кладовищі села Основинців
