«Кам'яні вишиванки» Нової Каховки увійшли до підручника з геометрії восьмого класу.
Про це повідомила архітекторка з Херсонщини Ліза Євсеєва яка разом із мамою Тетяною Євсеєвою ще задовго до окупації Нової Каховки просувала і нині продовжують продовжує просувати в інформаційному полі необхідність збереження та поширення інформації про унікальні орнаменти на будинках Нової Каховки.
Величезна подяка авторам підручника з геометрії! Саме так культурні цінності мають вростати в нас, інтегровано з іншими дисциплінами. На тлі останніх дискусій про чорну діру української спадщини це надзвичайно приємна новина, — зауважила Ліза.
Так виглядає згадка про унікальні візерунки в Новій Каховці.
«Кам'яні вишиванки» у Новій Каховці з'явились на початку 50-х років ХХ століття. Тоді режисер Олександр Довженко як раз був у Новій Каховці і писав сценарій своєї стрічки «Поема про море». Режисера вразила одноманітність міської забудови. Місто збудували у 1952 році для будівничих ГЕС за єдиним планом і концепцією міста-саду, яка передбачала низькоповерхову забудову і багато зелених насаджень з фруктовими садами,
описують у матеріалі Zahid.net процес зародження «вишиванок».
Місто було зелене, а житлові будинки – однотипні й невиразні. Маючи авторитет, Олександр Довженко звернувся до керівників будівництва з пропозицією скерувати у нове місто митців з київської Академії архітектури для оздоблення фасадів будинків. Серед них був тезко режисера – художник Григорій Довженко який взяв на себе все декоративне оздоблення забудови. Він запатентував власний розчин міцної штукатурки, якою робили контрастні орнаментальні панно на кольорових фасадах. Майстри прикрасили кожен з 180 існуючих на той час у Новій Каховці будинків, зробили близько 1,5 тисячі квадратних метрів панно.
«Це все робилося в 1952-1954 роки – вже певна відлига, помер Сталін, і митці відчули цю свободу. Тому вдалося зробити це з українським насиченням, викластися творчо. Олександр Довженко працює не тільки над сценарієм, а й великою мірою над формуванням образу міста. Співпрацює зі всіма архітекторами, є ідейним співавтором Палацу культури. Вони пропрацьовують концепцію оформлення низки майбутніх українських новозбудованих міст:
після Каховки планували робити такими гарними й інші», – розповідає Ліза Євсеєва.
Григорій Довженко був послідовником монументаліста Михайла Бойчука того самого, розстріляного совєтами за націоналізм. Він не спішив йти на компроміси з радянською владою. Якщо архітектори мусіли десь втулити комуністичну символіку, то Довженко у своїх майоліках, керамічних панно вплітав народні мотиви. Онука художника Клавдія Довженко називає його багаторічні орнаментальні пошуки «внутрішньою еміграцією» від соцреалізму. Григорій Довженко вивчав мистецтво козацького бароко, вишивки, орнаменти Софії Київської оздоблення церковних і житлових брам, народне і ужиткове мистецтво, орнаменталістику від азів. Він міг зробити так, щоб в одній лінії зразу відчувалася вся філософія українського орнаменту, пояснює архітекторка. Так на будинках таврійських степів ми бачимо кетяги калини, виноградні лози, народні символи.
Згодом радянські видання критикували Довженка за «архітектурні надмірності». Але сьогодні його твори стали унікальним мистецьким явищем, якому вже сучасники дали назву — «кам’яні вишиванки».
Разом із Довженком над створенням орнаментів працював син Тарас та представники школи бойчукізму, зокрема Олександр Мизін
Орнаменти опинились під загрозою знищення: під впливом часу, моди на утеплення фасадів тощо. Саме родина Євсеєвих та інші небайдужі взялись свого часу за повернення місту «кам'яних вишиванок».
Але окупація росіянами та постійні обстріли разом із підривом росіянами Каховської ГЕС принесли нові загрози для унікальних орнаментів. Наразі точно невідомо, що стало з будинками, оздобленими унікальними орнаментами, але одразу після трагедії Тетяна Євсєєва зауважила:
У Новій Каховці сильно постраждала споруда Літнього театру, яка знаходиться в парковій зоні на березі Дніпра. Він був затоплений майже по дах естради водою, і простояв у цій воді, напевне, тиждень. Також постраждала паркова споруда Палац культури — він був затоплений майже по вікна. І орнаменти, різьблені орнаменти, які розташовані під вікнами, також були в цій воді.
Втім, унікальні орнаменти продовжують жити, а завдяки наявності їх у підручниках нові покоління знатимуть про справжню історію України.
Читайте також:
