8 червня о 15.00 в медіа-центрі IPC Херсон (вул. Богородицька, 20) відбудеться круглий стіл на тему: "ДЕКОМУНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ У НОВІЙ КАХОВЦІ: ДЕ МЕЖІ РОЗУМНОГО?"З моменту прийняття закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" в травні 2015-го було демонтовано відносно невелику кількість таких символів. Тепер цей процес активізувався й справа дійшла до по-справжньому цінних художніх творів та культурного надбання. Список ідеологічно неугодних об’єктів значно зріс без огляду на оцінку та думку експертів. Всупереч зверненням з боку художньої спільноти досі невідомими залишаються виразні критерії, за якими визначатимуть долю того чи іншого об'єкту культурної спадщини, механізмів їх захисту не існує.І на здоровий глузд чиновників сподіватися не доводиться.Хаос зі знищення культурних пам’яток вже розпочався у «заповідному соціалістичному» місті Новій Каховці. Що ж дійсно має бути прибране, а щоні? Спробуємо розібратися за круглим столом.Ініціатор круглого столу Тетяна Євсеєва - архітектор з Нової Каховки,
член Національної спілки архітекторів України, головний архітектор ТОВ «Проектний центр».Публікуємо листа Голови Новокаховського товариства охорони культурної спадщини, члена Союзу архітекторів України Євсеєвої до Голови Українського інституту національної пам`яти Володимира В`ятровича . Текст:Голові Українського інституту національної пам`яти В`ятровичу Володимиру Михайловичу.Шановний Володимиру Михайловичу! В рамках регіонального ділового форуму Таврійського об'єднання територіальних громад «Європейський та український досвід сталого розвитку територій. Практика взаємодії і партнерства », який заплановано провести 18-22 червня у Нової Каховці Херсонської області пропонується також проведення 21 червня Науково - практичної конференції «Майбутнє архітектурної самобутності, унікальності міста Нова Каховка». Нова Каховка – це єдине історичне місто на усьому пострадянському просторі (навіть і у світі), створено у 1950х роках, що зберегло свою автентичність. Ми розуміємо, що усі ідеологічні сліди комунізму в архітектурі, декорі, образотворчому мистецтві в публічних не спеціалізованих місцях повинні бути стерті з нашої реальності в національному масштабі – метафорично й буквально – надто багато брехні й трагедії вони несуть.
Для теперішнього покоління – це сумний досвід, який ми продовжуємо з кров`ю ковтати, а для наступних поколінь не можна лишати шансів на спотворене сприйняття жахливого радянського минулого, не може бути ілюзій щодо того часу. Символам тієї епохи місце хіба що в музеях тоталітаризму чи просто історії. Але!..1. Нова Каховка в сенсі її комуністичної архітектурної спадщини потребує ретельнішого аналізу, бо: 1.1. це «гімн людині», котра навіть в умовах тоталітаризму, неволі, несмаку, примітивщини змогла в короткий період політичної відлиги створити архітектурні шедеври, щось нове й самобутнє в масштабах світу. Це – подвиг тогочасних зодчих, який варто шанувати. 1.2. архітектура Нової Каховки – це не ода, не ствердження переваг комунізму, а навпаки – це виняток з правила тотальної комуністичної сірості, це демонстрація, що навіть рідкісні (власне, одиночні) чудові прояви в радянській архітектурі не були успішно продовжені, а стали занедбані системою, ба, навіть засуджені нею, як «надмірності в мистецтві». Ба, навіть Н.Каховка – як заповідник антирадянщини,
адже вона так рясно відрізнялася від всього радянського в тисячах кілометрах навколо. 1.3. і основне: Нова Каховка – це архітектурний експеримент, котрий в тоталітарному СРСР зміг відбутися лише в Україні. Так, саме в нашій тоді союзній республіці – і більше ніде – знайшлася достатня кількість оригінальних митців, котрі мислили красиво, по новаторськи і, головне, - свободолюбиво (!), й котрі змогли збудувати щось оригінальне, достойне й світле у вільних українських степах в… мороці тогочасного Мордору. Тобто, Нова Каховка – це ексклюзивний приклад вільного українського духу в імперії рабів. Зрештою, тільки лінивий не побачить явну яскраву українську стилістику в декорі будинків в Новій Каховці. А які славні українські імена пов’язані з новим містобудуванням – Михайло Бойчук, Олександр Довженко, Грігор Довженко, Мусій Катернога, Микола Коломиєць та багато інших. Виконання нещодавно прийнятого закону України «про декомунізацію» з одного боку и проблема збереження архітектурної спадщини з іншого боку особливо на прикладі нашого міста створюють унікальну можливість для обговорення,
відпрацювання наробок та роз’яснення позицій - шо варто зберегти незважаючи ні на що - а чим можливо поступитися, не втрачаючи стилю. Наукова конференція за участю архітекторів, істориків, етнографів, інших спеціалістів край потрібна для ретельнішого, неупередженого й глибшого аналізу ситуації для визначення долі міста, бо не лінійність проблеми є інтригуючою. Вона назріла й виходить за межі Нової Каховки. Володимиру Михайловичу! Дуже просимо Вас підтримати нашу ініціативу та прийняти участь у організації та проведенні конференції, долучити до неї справжніх фахівців та осіб, зацікавлених цією темою.З повагою, Голова Новокаховського товариства охорони культурної спадщини, член Союзу архітекторів України Євсеєва Т.М. Також думка з цього приводу продюсера Дмитра Вітика:Щодо долі «комуністичної» архітектури в Новій Каховці є два боки медалі:1. Усі ідеологічні сліди комунізму в архітектурі, декорі, образотворчому мистецтві в публічних не спеціалізованихих місцях повинні бути стерті з нашої реальності в національному масштабі – метафорично й буквально – надто багато брехні й трагедії вони несуть.
Для теперішнього покоління – це сумний досвід, який ми продовжуємо з кров`ю ковтати, а для наступних поколінь не можна лишати шансів на спотворене сприйняття жахливого радянського минулого, не може бути ілюзій щодо того часу. Німці вилікувались, бо тотально стерли нацизм звідусіль. Це принципово й раціонально вмотивовано (якщо треба аргументи – то їх багато, але зараз їх розбирати не будемо). Символам тієї епохи місце хіба що в музеях тоталітаризму чи просто історії. Але!..2. Нова Каховка в сенсі її комуністичної архітектурної спадщини потребує ретельнішого аналізу, бо:2.1. це «гімн людині», котра навіть в умовах тоталітаризму, неволі, несмаку, примітивщини змогла в короткий період політичної відлиги створити архітектурні шедеври, щось нове й самобутнє в масштабах світу. Це – подвиг тогочасних зодчих, який варто шанувати. 2.2. архітектура Нової Каховки – це не ода, не ствердження переваг комунізму, а навпаки – це виняток з правила тотальної комуністичної сірості, це демонстрація, що навіть рідкісні (власне, одиночні) чудові прояви в радянській архітектурі не були успішно продовжені,
а стали занедбані системою, ба, навіть засуджені нею, як «надмірності в мистецтві» (чи як там?). Ба, навіть Н.Каховка – як заповідник антирадянщини, адже вона так рясно відрізнялася від всього радянського в тисячах кілометрах навколо. 2.3. і основне: Нова Каховка – це архітектурний експеримент, котрий в тоталітарному СРСР зміг відбутися лише в Україні. Так, саме в нашій тоді союзній республіці – і більше ніде – знайшлася достатня кількість оригінальних митців, котрі мислили красиво, по новаторськи і, головне, - свободолюбиво (!), й котрі змогли збудувати щось оригінальне, достойне й світле у вільних українських степах в… мороці тогочасного Мордору. Тобто, Нова Каховка – це ексклюзивний приклад вільного українського духу в імперії рабів. Зрештою, тільки лінивий не побачить явну яскраву українську стилістику в декорі будинків в Новій Каховці. А які славні українські імена пов’язані з новим містобудуванням – Бойчук, Довженко!.. хто там ще?Звісно, збереження Нової Каховки в оригінальному вигляді має збалансовано супроводжуватись анти- тоталітарними проектами – на кшталт,
монументи, меморіальні дошки й т.п., що показують радянську дійсність в її справжньому злочинному світлі – ті ж пам’ятники голодомору, «розстріляному відродженню», знищеній українській вольниці періоду громадянської війни й т.д… - щоб не було ілюзій щодо темного минулого.Очевидно, що мають бути застосовані компроміси: наприклад, ліквідувати явні прояви тоталітарного періоду – комуністичні серп і молот, барельєфи радянських діячів заплямованих в злочинах проти людяності, тогочасні дурацькі назви вулиць. Але все решта варто зберегти – інакше втратиться стиль. А навіщо тоді здалося взагалі щось зберігати, якщо порушиться стиль.Ці тези не є однозначною агітацією за збереження неторканим нинішнього обличчя Н.Каховки – йдеться про ретельніший неупереджений й глибший аналіз ситуації. Оптимальним буде скликати наукову конференцію за участю архітекторів, істориків, етнографів, інших спеціалістів для визначення долі міста. Припускаю, що наукові світила радо долучаться до дискусії, бо нелінійність проблеми є інтригуючою. Вона назріла й виходить за межі Н.Каховки. Поза тим, така конференція стане хорошим маркетинговим інструментом для реклами міста.
