Володимир Ричка: «Я нічого не маю проти козацтва, але Переяслав має значно давнішу історію»
4 березня в залі міської ради відбулось засідання круглого столу “Переяслав крізь віки: до питання повернення місту історичної назви – Переяслав”. У його роботі взяли участь Тарас Костін, міський голова; Олександр Моця, доктор історичних наук, завідувач відділу Інституту археології НАН України; Володимир Ричка, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України; Олександр Колибенко, кандидат історичних наук, завідувач науково-дослідного відділу “Археологічний музей” НІЕЗ “Переяслав”; Олексій Лукашевич, кандидат історичних наук, в.о. генерального директора НІЕЗ “Переяслав”; Тарас Нагайко, кандидат історичних наук, голова Громадської організації “Переяславський скарб”, а також міські голови попередніх скликань Григорій Сокур та Іван Якименко, зацікавлені переяславці.
Звернення до громади міста від народного депутата України Миколи Томенка зачитав Олександр Колибенко. У ньому парламентарій висловлює підтримку громаді у її прагненнях повернути первинну назву нашого міста.
Підтримуючи дії міського голови та громади Переяслава-Хмельницького щодо повернення місту історичної назви, Олександр Моця розповів про історію заснування Переяслава та запропонував за підтримки міської влади при заповіднику НІЕЗ “Переяслав” створити постійно діючу археологічну експедицію для встановлення точної дати утворення нашого міста, адже перша літописна згадка про Переяслав датована 907 роком. Але ж і до цього місто існувало та розвивалось.
Виступ Володимира Рички змусив учасників круглого столу по-іншому поглянути на історію нашої держави в цілому:
– Українське державотворення новітніх часів засноване на «козацькому» міфі. 1918 року універсалом гетьмана Павла Скоропадського про відновлення українського козацтва і заявою про те, що козацтво було рушійною силою українства, було покладено початок цього міфу. Радянська пропаганда в основу виникнення України також поклала цю псевдоконцепцію. І коли керівництву Союзу стало дуже сутужно під час Другої світової війни, аби підняти дух українців, вирішили позагравати із їхніми патріотичними почуттями. Придумали орден Богдана Хмельницького і перейменували Переяслав,
додавши до нього приставку «Хмельницький», перейменували Проскурів у Хмельницький. На ці ж граблі наступила і історико-політична еліта сучасної України. Вона останні 20 років теж “бавиться” із козацьким міфом. Я нічого не маю проти козацтва, але воно відсікає оте минуле, часів Київської Русі, яке існувало до періоду козацької доби. Ми забули те і згодом із подивом бачимо, що в Росії з’являються підручники, які ведуть родовід їхньої держави з Переяслава: “Третий по значению город Русской земли”. Ми дивуємось цьому, забуваючи про те, що самі допустили втрату тієї пам’яті, ведучи історію України від козацтва. Сучасні дослідження дають можливість продемонструвати, що за часів Київської Русі у Володимира Святославовича була чітка і дуже продумана так звана політика пам’яті. Володимир дуже шанував пам’ять свого батька Святослава Завойовника, який заклав Переяславець на Дунаї, сказавши при цьому, що це буде середина моєї землі. Закладаючи град Переяслав під Києвом, Володимир розумів, що це буде центр сакральної культури, що це данина не лише топонімічній пам’яті,
це – алюзії того Преславля – столиці Болгарського царства, де, більш за все, і народилась княгиня Ольга, мати Святослава.
Володимир Михайлович розповів і про історію закладення Великим князем Володимиром таких міст як Корсунь, Білгород.
– Повертаючи історичну назву вашому місту, – зазначив він, – ми повертаємо усю спільноту до усвідомлення того, що історія України розпочинається не з часів козацтва, а з епохи, яка сягає Київської Русі і раніше. Теперішня політика перейменувань, повернення історичних назв є складовою частиною боротьби за “спадщину” Київської Русі, яка точиться в історіографії між українцями і росіянами, починаючи із 16-17 століть. Вчені-українці тоді цю боротьбу програли, тож, не дай Боже, нам програти її й тепер.
Колишній міський голова Григорій Сокур розповів про причини, які не дали можливості за його каденції повернути нашому місту історичну назву, та пообіцяв повну підтримку нинішньому очільнику міста Тарасу Костіну. Іван Якименко зізнався, що будучи депутатом міської ради за каденції Григорія Сокура, голосував проти перейменування. Але з того часу його погляди кардинально змінились,
і він тепер дуже шкодує про свої тодішні дії.
Відрадно, що перейменування підтримали, як люди поважного віку – Олександр Ігнатенко, Віталій Іващенко, Володимир Харченко, так і молоді переяславці учасники «круглого столу» – Тарас Нагайко, Віталій Коцур, Володимир Дзюба. Лише одна із присутніх, Ольга Палатна, виступила проти повернення місту історичної назви, мотивуючи тим, що перейменування зараз не на часі: «У більшості людей зовсім інші проблеми, і тому не варто із цим поспішати». Вона також виступила на захист історичної постаті Богдана Хмельницького, хоч ніхто із промовців і не сказав жодного лихого слова про видатного козацького гетьмана. Ольга Миколаївна запропонувала провести міський референдум з перейменування міста.
Міський голова, відповідаючи опонентці, зауважив, що під час недавніх громадських слухань повсякчас проводили опитування, і переважна більшість переяславців висловилась за перейменування. Проводити ж референдум – це марна трата грошей. На проведення такого опитування місто витратить більше коштів ніж на саме перейменування. А насамкінець навів такий приклад:
– А хіба у 1943 році, коли місту дали приставку «Хмельницький» у громадян було менше турбот ніж нині?
Завершуючи засідання круглого столу, Тарас Костін подякував усім за роботу і пообіцяв, що дії міської влади щодо повернення нашому місту історичної назви будуть тривати.
Володимир Набок
Фото автора