У Луцьку біля Свято-Преображенського храму 27 червня, в п’ятницю, освятили меморіальну стелу із викарбуваними прізвищами жертв масового розстрілу жителів сіл Черничі та Кічкарівка який стався вночі 27 червня 1943 року. Поминальну панахиду за загиблими українцями, на яку зібралися прихожани церкви, рідні загиблих, провів митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
На заході із вшанування пам’яті вбитих мирних жителів побувала кореспондентка Район.Луцьк.
Як розповів настоятель, священник Борис Григлевич який очолює церковну громаду Свято-Преображенського храму майже 28 років, весь час він збирав імена загиблих за свідченнями очевидців тих кривавих подій і збереженими списками. Згодом виникла ідея увіковічнити пам’ять про загиблих на меморіальних стелах. Наразі тут закарбовані прізвища 89 мешканців Черничів та 20 жителів Кічкарівки, але внизу меморіальної плити є приписка «та інші невстановлені», тож жертв було більше. А ще на меморіальних плитах багато однакових прізвищ, серед загиблих 11 людей на прізвище Середа, сім – Півчуків.
Розстріл мирних жителів стався напередодні Свята Трійці,
коли люди готувалися йти до церкви. Німці разом з польською поліцією оточили район та вчинили розправу над українцями.
«Вони пішли по хатах і вибивали всіх, кого знаходили. При цьому, цілеспрямовано йшли саме в будинки, де жили українці. Поляків, чи чехів, чи представників інших національностей не чіпали. Декілька людей сховалося і переказували, як це сталося. Недавно померла жінка, яка тоді ще була маленькою дівчинкою. Під час розправи вона заховалася під ліжком. Ще один свідок побачив, що йдуть до нього і сховався в погріб. Німці це побачили і відправили когось із солдат вбити його. Але той не наважився стріляти в людину без зброї. Солдат стрельнув біля нього і наказав мовчати. Той чоловік, який мені це розповідав, також вже помер», – переказує Борис Григлевич те, що свого часу розповіли йому свідки трагедії.
Імен та прізвища загиблих для увіковічення сформували з кількох джерел – списків у храмі та тих, які зберігалися в місцевих родинах. Тоді і з’явилася ідея встановити меморіал. Священник Борис Григлевич неодноразово звертався до міської ради з проханням допомогти встановити пам’ятний знак.
Але у відповідь чув, що поминати загиблих можна біля луцької тюрми чи іншого меморіалу. Тоді виникла ідея зібрати кошти на пам’ятник у громаді. Пам’ятник обійшовся у 90 тисяч гривень, частину роботи майстри виконали безкоштовно.
«Було таке, що чужі люди жертвували на меморіал, а ті, чиї родичі тут загинули, відмовляли під приводом, того, що це вже далеке минуле», – додав священник Борис Григлевич.
Пані Таїсія прийшла вшанувати пам'ять Кіндрата та Євпраксії Іванчуків – її рідних дідуся та бабусі по лінії мами та родини дідового брата на прізвище Воюта. В цій родині загинули четверо, Георгію Воюті було 14 років, а його сестрі Галині – 11 років. Пані Таїсія народилася у 1947 році, але про криваву розправу їй розповідала мама та сестра, якій тоді було п’ять років. У цю ніч жінка з дівчинкою опинилися в селі в будинку свекрухи, а в хаті напроти жили її батьки. Розстріли почалися о 4-й ранку.
«На будинках перед цим малювали хрести, тобто помічали, де жили українці. На домі, де була мама, хрест намалювали, але тітка його тихенько стерла. Мама ховалася у хаті, але бачила у вікно,
як підпалювали будинки, кидали живих людей у вогонь. Так згоріла родина Ботремчуків. На очах моєї мами застрелили її батька та матір, яким тоді було під 60 років. Діда Кіндрата поранили і він намагався затулити рани на животі сорочкою, але помер», – пригадує розповіді мами пані Таїсія.
Побачивши дим біля мосту зібралися лучани, але на місце розстрілу нікого не пускали. Її мама із сестрою побігли стежкою в місто, дорогою їх зупинив німець, але пропустив. Вже біля мосту її пізнав хтось з місцевих жителів, тому жінку випустили і вона дійшла до Луцька. Як розповідала мама пані Таїсії, у селі Черничі були родини, в яких розстріляли всіх.
Після освячення меморіальної стели митрополит Луцький і Волинський Михаїл звернувся до родичів загиблих та парафіян. Він зазначив, що червень дуже трагічний місяць для Луцька та лучан. Так, 23 червня 1941 року у Луцькій тюрмі без суду та слідства радянські війська розстріляли майже 2 000 в’язнів. У червні 1943 року німецькі війська та польська поліція вчинили розправу над беззахисними мирними жителями.
«Між меморіальними дошками на Луцькій тюрмі та тими, які встановлені тут, різниці немає. Знищували цілі родини, бо хотіли знищити націю. Два кривавих режими – радянський та нацистський цілеспрямовано знищували все українське», – додав він.
Митрополит також закликав не забувати загиблих, вшановувати пам'ять тих, хто віддав життя за країну.
