17 серпня 2019 року у селі Вовчицьк попрощалися із загиблим на першій лінії оборони в зоні проведення ООС Олександром Колбуном.
Спочатку земляки не йняли віри, що тихий, скромний, спокійний і такий ще юний Олександр міг піти на контрактну службу в армію, а потім не могли повірити, що повертається він в домовині, лиш кілька тижнів пробувши в зоні проведення ООС.
Спогадами про Героя поділилися на сторінках Маневицької газети «Нова доба».
Олександр Колбун випускник Маневицького професійного ліцею.
«Сашко був дуже товариським і щирим, – розповідає про нього класна керівниця Ярослава Сахнік - намагався виконати всі доручення, був ввічливим і тактовним – як із вчителями, так і з своїми одногрупниками, які завжди до нього ставилися з повагою».
– Добрий, але такий бідовий хлопець – ще двомісячним немовлям привезла його мати з росії в село й покинула. Спочатку його виховувала тітка Світлана а коли вона років п’ять тому померла – опікуном став дядько Віктор Хлопець допомагав тітці з дядьком в господарстві, спокійний був, ніколи нікого не ображав, – каже його сусід Віктор Дмитрук який останнім бачив Сашка,
– проводжав його до автобуса й намагався відмовити їхати на схід.
Розповідають односельці, що коли в лютому 2019 року збирався підписати на три роки контракт, Олександр нікому про це особливо не розповідав. Із хресною Жанною Ковальчук поїхав на навчання на Львівський полігон. А приїхавши останній раз на кілька днів у рідне село, i родичам, і сусідам, показав свій квиток на поїзд Львів-Бахмут, яким він збирався 23 липня їхати в зону проведення ООС.
Надвечір 14 серпня у Вовчицьк надійшла чорна звістка про смерть Сашка, а 17-го всім селом разом із очільниками районної влади проводжали юнака в останню дорогу. Віддати останню шану загиблому бійцю приїхав і спікер Сенату Польщі Станіслав Карчевський який брав участь в заходах, присвячених річниці Костюхнівської битви. Польський маршалок схилився на коліно перед домовиною захисника України, на долю якого за таке коротких 20 років випало стільки болю…
Юлія МУЗИКА
Читайте також:
