До четвертих роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 23 лютого, у Луцьку презентували виставку та провели читання поезії «Коли слова не мовчать – її погляд на війну».
Захід об’єднав авторку Міру Янчук та луцьких художниць, які створили графічні роботи у відповідь на її вірші про війну, написані з позиції жіночого тилу. На події побувала кореспондентка Район.Луцьк.
Ця виставка – зустріч. Зустріч зі словом, яке народжується з війни. Це голос матері і дружини військового – жінки, чия війна триває щодня в тіні дому, в очікуванні, в тривозі, у страху й надії.
Виставка приурочена до четвертої річниці повномасштабного вторгнення в Україну та зосереджена на поезії про війну Міри Янчук. Поезії, написаній з позиції жіночого тилу.
Міра Янчук – письменниця, мама трьох дітей. На сьогодні, в статусі мами та дружини воїнів ЗСУ.
«Писати для мене – це не лише спосіб самовираження чи власної терапії, а й інструмент фіксації реальності, в якій ми живемо» – коментує письменниця.
Виставка «Коли слова не мовчать – її погляд на війну» – це простір слів, емоцій і переживань,
які неможливо виміряти всередині. Це пока душевного болю, любові, страху і надії – того, чим потрібно ділитися, щоб вистояти.
Поряд із поетичними текстами представлені графічні роботи жінок-художниць, створені у відповідь на вірші, які найбільше вразили та відгукнулися. Ці роботи – не ілюстрації в прямому сенсі, а візуальні реакції, внутрішні відповіді, спроба перевести слово в образ.
Ця виставка – не про пояснення війни. Вона про проживання. Про те, що болить, і про те, що не має мовчати.
«Теми, що зачіпаю – це теми війни та потреб, сформованих зміненою війною реальністю: потреба збереження пам’яті, потреба в трансформації та адаптації не лише ветеранів та їхніх сімей, а й усього українського суспільства. Вірю, що мої твори – це голос, який швидше буде почутий, бо поданий у такій художній, ненав’язливій формі», – розповіла Міра Янчук.
Серед учасниць заходу були графічні дизайнерки: Тетяна Бідзіля Катерина Ганейчук Вікторія Жиденко Ірина Корчук Наталія Мелесь Тетяна Мялковська Наталія Сацик Тетяна Свінцицька Ірина Семененко та Ольга Янчук
Організаторка заходу Наталія Сацик подякувала всім учасницям за зроблену роботу і наголосила на тому,
що вся пророблена праця – важлива, що завдяки кожній із них всі присутні можуть зануритися в атмосферу дійства.
Тетяна Мялковська – графічна художниця поділилася історією створення ілюстрацій до поезії «І небо хоче красивих…», також одна із її робіт зображена на афіші заходу.
«Чому я обрала цю поезію? Ми перечитали велику кількість поезій Міри і от саме ця відгукнулася і защеміла у серці найбільше. Я втратила сина у 2023 році, і от саме серпокрильці відображають душі наших героїв, про те, що небо забирає і красивих, і впертих… Важко говорити про мій біль, коли це настільки влучно написано», – зазначила Тетяна Мялковська.
Захід відвідали поціновувачі мистецтва і рідні учасниць.
«Я щаслива, що ця виставка відбулася, мені надзвичайно приємно, що ви всі прийшли. Моя поезія – це відображення моєї душі і ви маєте можливість побачити її. Тут є мої перші поезії, є ті, які мені писалися найважче… Дякую дівчатам, що відчули всі ці вірші і створили щось справді неймовірне. Озирніться навколо, це ж краса!» – наголосила Міра Янчук.
Під час декламування поезій авторка ділилася спогадами про написання.
«Дуже важко читати… немов щоразу це заново проживаєш…», – додала письменниця.
Наталія Мелесь зауважила, що «Мірині вірші настільки суголосні моєму стану, що я їй дуже дякую… Я такого просто не зустрічала…такої поезії і взагалі будь-чого».
Письменниця впродовж заходу неодноразово згадувала про книгу «Неодинока кава», яка вийшла друком у жовтні 2025 року.
«Неодинока кава» – це соціальний психоемоційний роман, своєрідна фіксація настроїв та реалій сьогодення на тлі повномасштабної війни в Україні. Про зміни у суспільстві впродовж 2022–2024 років крізь перипетії особистих взаємин.
«Думала, що в цьому романі я вже виписалася, але я вам так скажу, поезія так може все передати, як прозове слово не передасть. Тому в цьому романі в мене теж є багато поезій», – поділилася пані Міра.
По закінченню виставки всі охочі мали змогу сфотографуватися із художницями та письменницею і поставити запитання.
Міра Янчук зауважила, що виставка триватиме до 16 березня в Луцькій галереї мистецтв на вулиці Лесі Українки 24а.
Довідково: Міра Янчук народилася 6 жовтня 1977 року в селі Шубків на Рівненщині у вчительській сім’ї.
Мама трьох дітей. На сьогодні, в статусі мами та дружини воїна ЗСУ.
Писала з дитинства. Далі творчість змінила сферу застосування: дім, сім’я, побут, робота.
Повномасштабна війна розблокувала.
Спочатку організовувалися благодійні літературні вечори, окрім поезії, писала на вечір прозові фрагменти, які й переросли в художню книгу.
Наразі в творчому доробку – чотири невеликі поетичні збірки (самвидав): «Анріал», «Вірити», «Сила в тобі» і «Коли слова не мовчать», є однією з авторок збірки поезії «Крилом будь» та літературного альманаху «Відродження».
У жовтні 2025 року вийшов друком перший поетичний соціальний психоемоційний роман «Несподівана кава». Роман – фактичне документування в художньому жанрі суспільних дій та настроїв України в період 2022–2024 років.
Вікторія БАБАК
