Як розповідає хлопець, ідея виникла спонтанно, у телефонній розмові з друзями-білорусами, які проживали у Бресті та запрошували у гості. Тож у березні, коли події у Криму тримали в напрузі не лише українське суспільство, а й Європу, юнак свідомо своїм вчинком продемонстрував суспільству, що Україна повинна бути єдиною. Подорож до Бреста розпочалася 13 березня о сьомій годині ранку, а вже о другій годині дня за білоруським часом юнак стояв на площі перед Брестською фортецею. Хоч там і мало було відвідувачів, адже часто дощило та було холодно, проте байдужих до велосипедиста з українським прапором не було. Підходили люди, питалися хто і звідки, писали на жовто-блакитному полотнищі побажання, висловлювали Україні свою дружню підтримку та ставили підписи.
Відпочивши з дороги та день прогулявшись містом із друзями, Тарас 15 березня вирушив у зворотному напрямку. Хоч погода і не сприяла велосипедній подорожі, проте юнака це не зупинило. Крізь сильний дощ та мокрий сніг, він уперто віз жовто-блакитний стяг додому, у рідний Світязь.
Всього ж хлопець на велосипеді подолав 240 кілометрів, але каже, що фізичного навантаження звик, адже сам є студентом факультету фізичної культури і спорту Східноєвропейського національного університету ім.Лесі Українки. Зараз, у літній період, Тарас працює інструктором-екскурсоводом у туристичній фірмі «Світязь-AKTIVE», де проводить екскурсії не лише велосипедами, а й на байдарках, долаючи щодня по 25-30 кілометрів по воді.
У планах хлопця – знову ж таки поїхати з товаришем у Білорусь, прихопивши намети для ночівлі. А згодом – і в сусідню Польщу та взяти туди з собою той же стяг, що привіз із Бреста.
За матеріалами: Слово Волині
