Волинь

Чому бронежилет не врятував загиблого волинянина

Вкотре на Театральному майдані обласного центру грало тужливе «Пливе кача». Ця пісня уже давно стала реквіємом для загиблих патріотів Вітчизни. Сьогодні ж, 14 серпня, останній у земному житті гімн України лунав для 21-річного волинського героя Артема Карабана, який загинув від зброї терористів на Сході.

Нагадаємо, Артем Карабан загинув не передовій, під час бойових операцій на Савур-Могилі. Протягом тривалого часу зболені та вбиті горем батьки не могли знайти, у якому зі шпиталів України знаходиться тіло сина.

Сьогодні, 14 серпня, Артема відспівали у верхньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору. Після цього на Театральному майдані міста відбулась громадська панахида, під час якої декілька сотень лучан прийшли провести волинського героя в останню путь.

Так, Луцький міський голова Микола Романюк подякував стомленим від сліз батькам за те, що подарували Україні такого хорошого сина.

Опісля, слово взяла друг родини та мати, Іванна Дубина-Філософ, син якої також бере участь у АТО та знаходиться на передовій.

Вона зазначила, що Артем загинув від кулі, що влучила хлопцю у груди,

трохи вище захисної пластини бронежилета. Жінка зауважила, що коли стало відомо, що волинські хлопці загинули під Волновахою, Артем першим висловив бажання піти на передову. А під час утримання Савур-Могили, першим кинувся у бій, не шкодуючи свого молодого життя.

«Ось так і закрив він власним тілом наших дітей на Савур-Могилі. Ми молимось, шепочучи «Отче наш». Але якому Богу-отцю молитися, аби швидше закінчилась ця війна і не гинули наші діти? Коли ж суцвіття перемоги розквітне і на нашій землі? Не плач, мамо, твій син героєм став, він за Україну голову поклав», - звернулась вона до вбитої горем матері загиблого воїна.

Водночас, кращий друг загиблого, волинянин Станіслав Дубій також дуже тепло згадує про загиблого товариша: «Артем був терплячим та чуйним, а також надійним другом. Він завжди міг вислухати кожного, хто до нього звертався за допомогою. Він міг поліпшити настрій, коли було сумно. Нам не вистачатиме тебе, друже», - із сумом сказав хлопець.

Читайте ще