У Війниці польська родина двадцять років вирощує і продає квіти та декоративні дерева. Про це пише видання Район.Бізнес
Міхалу Хлопеку двадцять чотири роки. Він живе і працює в селі Війниця на Локачинщині. У цьому селі, розташованому на автодорозі Н-22, що сполучає польський кордон із Рівним, мешкає зо три сотні людей.
Міхал переїхав до України з Польщі понад двадцять років тому, й тепер разом з батьками – Казимиром Хлопеком та Івоною Вжешневською – займається сімейним бізнесом: вирощуванням саджанців декоративних і фруктових дерев, балконних квітів, а віднедавна й помідорів та огірків. Позаторік видання Район.Локачі писало про бізнес Казимира та Івони, й тепер ми поцікавились, як ідуть їхні справи.
Започаткувати бізнес в Україні Казимир з Івоною надумали після гостин у знайомого в Україні. Побачили, що конкурентів у їхнього «Центру квітникарства та озеленення» майже не буде. Спершу оселились у Володимирі, а 2004 року переїхали до Війниці неподалік від Локачів. Місце зручне, й польський кордон недалеко. «Починали з декоративних рослин, і з кожним роком вирощували дедалі більше різних сортів.
Пізніше зайнялися фруктовими деревами, балконними квітами, а кілька років тому почали вирощувати огірки й помідори» , – розповідає Івона. Рослинами займаються вже кілька поколінь родини Хлопеків. Тепер батьки довірили керувати Центром квітникарства Міхалу. Продажі, найдохідніший сезон і «сарафанне радіо»
Найкраще товар продається навесні – саме в цей сезон люди найчастіше купують декоративні, фруктові дерева та квіти. Влітку попит зменшується.
Більшість покупців – як гуртових, так і роздрібних – приїжджають по товар до Хлопеків додому. Рідше вони самі возять товар на ринок. Постійних клієнтів у Центру квітникарства небагато – зазвичай люди купують відразу багато саджанців, аби засадити ділянку.
Втім деякі повертаються, аби купити щось у подарунок для близьких і знайомих, оцінивши високу якість товару. По вазони ж люди приходять щороку – здебільшого тут продають сезонні квіти. Іноді підприємці замовляють рекламу, щоб знайти нових клієнтів, але найкраще працює «сарафанне радіо». «Люди, які щось купили й задоволені продуктом, розповідають про це знайомим. Так нові клієнти знаходять нас»,
– розповідає Міхал.
Тридцять три дні та три роки: як виростити товар з нуля
Аби виростити розсаду помідорів і огірків, підприємці купують насіння за кордоном – зазвичай у Нідерландах – і обробляють його, аби рослина не захворіла. «Також потрібно нейтралізувати землю від патогенних мікроорганізмів і грибків. Коли рослина сходить, ми ще раз обробляємо її від грибків. І так потрібно повторити тричі», – розповідає Міхал. Зазвичай за рослинами доглядають тридцять три дні – потім їх можна продавати людям. Декоративні дерева у центрі вирощують з нуля. «Ми купуємо білоруський торф. Важливо, аби кислотність підходила декоративним деревам. Залежно від розвитку рослини та величини коріння ми пересаджуємо її у горщик, який їй підійде на кожному етапі росту», – каже Міхал. Для дерев підбирають необхідне мінеральне добриво, яке застосовують раз на рік, та вчасно поливають. Дерево треба доглядати три роки, аби воно було готове потрапити в інше середовище й вижити там. Саджанці фруктових дерев обробляють три рази. Двічі – проти грибків, один – проти черв’яків. «Ми обробляємо наш товар тільки екологічно чистими засобами,
аби бути впевненими в якості й безпечності того, що вирощуємо. Завдяки ним і рослина по-іншому росте. А від хімії рослини почуваються погано», – розповідає підприємець. Деревця вирощують на вулиці. Робота в родині чітко розподілена, тому її виконують злагоджено. «Найбільше роботи в нас навесні – доглядати за квітами, декоративними та фруктовими деревами, обрізати їх. Взимку ж роботи майже немає – лише прибираємо та щеплюємо дерева», – каже Міхал. Корупція і проблеми прозорого бізнесу
Найбільша проблема, з якою польські підприємці стикнулись в Україні, – хабарництво. Коли потрібно вирішити якесь питання, їм часто натякають на хабар, хоча тепер менше, ніж колись. Бувають і непорозуміння з місцевою владою.
Коли починали бізнес у Володимирі-Волинському (тепер місто називається Володимир), проблем не було зовсім, розповідає Івона. «Влада радо йшла назустріч новій справі, розуміла, що ми сплачуватимемо податки і це добре для міста та його мешканців», – згадує вона. Із переїздом у Війницю почались конфлікти. Івона згадує, що сільський голова принизив їх на телебаченні – сказав,
що, напевно, вони в Польщі у розшуку, раз вирішили переїхати з Варшави до маленького українського села.
Кілька років тому родина дізналася, що в Івони рак. Отримати допомогу від держави на лікування не змогли, адже жінка – громадянка Польщі. «Двадцять років ми живемо в Україні, чесно й прозоро ведемо бізнес, сплачуємо тут податки. Чому ж у підсумку виходить саме так?» – каже вона. Довго ходили різними інстанціями, збирали документи, навіть написали листа президенту України, поки не отримали гроші.
Згадує й ще одну прикру історію. Якось працівник фірми, яка мала купити в Центрі багато декоративних рослин, аби засадити територію підприємства, попросив, аби в чеку йому написали більше суму, ніж насправді коштує товар. Казимир та Івона відмовились – вважають це нечесним бізнесом і обманом держави. Обмін досвідом і плани
Аби вести такий бізнес, потрібно завжди бути в курсі нових сортів, підходів, методик саджання та догляду рослин, випробовувати свіжі ідеї. Міхал і його батьки стараються бодай раз на рік їздити на навчання та семінари – зазвичай до Польщі. Щоправда, зараз, коли Івона хворіє, їздити не виходить. «Багато дізнаємося від колег із-за кордону – у батьків таких знайомих чимало. Завдяки спілкуванню з ними можна почерпнути трохи цікавих ідей та дізнатися про нові практики у сфері вирощування дерев, особливо декоративних. Ми дізнаємося про досвід інших людей та ділимося своїм», – розповідає Міхал. Зараз його родина вирощує понад 1200 сортів рослин. І попри всі негаразди зупинятися не планує. «Ми продовжимо родинну справу, вестимемо чесний і прозорий бізнес, аби люди могли озеленити нашим якісним товаром ще більше будинків, садів і балконів», – каже Міхал.
