«Три поеми» Віри Вовк
На зустріч зібралося багато людей – зала Музею історії релігії ледве вмістила всіх охочих. Там відбулася репрезентація збірки Віри Вовк «Три поеми», яку авторка присвятила своїм найближчим подругам-посестрам – Зої Лісовській, українській художниці зі Швейцарії та Терезії де Олівейрі, музиканту з Бразилії. До збірки ввійшли, зокрема, поеми «Земля іскриста», «Гріх святости», «Ластів’яче перо». Їх зачитали студенти «Львівської політехніки» – вихованці театру-студії «Хочу». Особливої атмосфери вечору додав також струнний квартет народного камерного оркестру «Поліфонія».
Зустріч з українською письменницею, перекладачем і літературознавцем Вірою Вовк. Фото: ZIK
Передмову до книги написав поет, дисидент, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Ігор Калинець. Він назвав авторку «загорнутою у поезію і мрії».
«Створити цей неймовірно багатий, барвистий і квітучий світ могла тільки людина з таким поетичним серцем. Вона зуміла зв’язати цей неймовірний букет із вражень і спогадів», – зазначив він.
«Посол України у світі»
Організовував цей захід Міжнародний інститут освіти,
культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка».
«Першу таку зустріч із Вірою Вовк ми провели у 2007 році, і кожна з цих зустрічей є надзвичайною. Ми причащаємося духовним», – зазначила директор МІОК Ірина Ключковська.
Вона нагадала про батька Віри Вовк – видатного лікаря Остапа Селянського, який був лікарем митрополита Андрея Шептицького, а сам Шептицький – хрещеним батьком Віри. Доктор Селянський загинув під час бомбардування Дрездена в ніч на 13 лютого 1945 року. Рятуючи під час нальоту життя людини на операційному столі, він відмовився спуститися в бомбосховище і загинув, як герой.
До приїзду письменниці в Україну Анджей Ходацький, польський письменник, який написав книгу «Доктор Селянський» про батька Віри Вовк, виготовив і передав до Львова гебаневий реліквіар із землею з могили доктора Остапа Селянського та трьохсот тисяч невинних жертв, що загинули під час бомбардування Дрездена. Згодом реліквіар буде встановлено в Соборі Святого Юра, з яким тісно переплітається доля родини Віри Вовк.
Ірина Ключковська наголосила,
що Віра Вовк – не лише письменниця, а й визнаний літературознавець, професор кількох університетів світового рівня, почесний громадянин Ріо-де-Жанейро. Більше того, вона, українка за походженням, представляє Бразилію у Міжнародному пен-клубі. Але досягнувши такого успіху на своїй другій Батьківщині, Віра Вовк ніколи не забуває про Україну. Завдяки своїй діяльності їй вдається «будити живих» – мільйони розсіяних по світах українців, щоб вони не забували про свою національну ідентичність.
«Віра Вовк є посол України у світі і посол світу в Україні. Завдяки її перекладам світ пізнає Україну», – додала Ірина Ключковська.
«Живімо в ім’я любові. Тоді Україна воскресне»
Виступ самої Віри Вовк на цій зустрічі був недовгим, але наповненим любов’ю, вдячністю і вірою.
«Мені було дозволено побути в моїй Україні, доторкнутися, побачити незабутні для мене місця й обличчя. Я вдячна Господу за цей дар, а також моїй рідні за всю любов, якою так щедро мене годували ви і якою так щедро готуєте мене при кожній нагоді. Справді, без любові людина гине. Це любов віддає молоде життя за свій край.
Це вона каже жертовно працювати для благодаті своїх побратимів. І це вона годує надією та ідеалізмом молоді покоління. Живімо в ім’я любові, щоб усі наші дії, думки і бажання освятило її сяйво. Тоді Україна воскресне», – сказала вона.
Також Віра Вовк додала, що для кожної людини існує інше поняття щастя. Одним це слава, престиж, потуга, здобутки. Іншим – тихий домашній рай чи неймовірні життєві пригоди в подорожах.
«Якщо йдеться про мене, я відчуваю себе щасливою, коли мені народиться добра книжка чи навіть тільки добра поезія. Це якесь містичне спілкування з красою, якій посвячуються мистці різних галузей – таких, як музика, малярство, архітектура чи танець. Авторові хочеться поділитися своїм щастям, але це не завжди йому вдається. Кожен читач має свій смак і свої вимоги. Так, як у музиці – одні люблять оперу, інші симфонію, ще інші – камерну музику. А що стосується моєї поезії, на мою думку, вона найбільше споріднена з ораторією. Цим питанням, одначе, займаються літературні критики, бо поетові найважливішим є творити. І він радіє, коли його творчість комусь до душі.
Дякую всім за велике серце й увагу», – сказала вона.
Довідка.
Віра Вовк (Селянська) – українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург, перекладач, популяризаторка української класики та сучасної літератури, автор витинанок. Народилася в Бориславі (1926).
Закінчила студії ґерманістики, музикології і порівняльного літературознавства в Тюбінґені, Ріо-де-Жанейро (докторат), Нью-Йорку і Мюнхені. Викладала порівняльне літературознавство в Католицькому університеті Святої Урсули (Ріо-де-Жанейро), німецьку літературу в Державному Університеті (Ріо-де-Жанейро), поетику на філологічному факультеті в Кабо Фріо (Бразилія), а також порівняльне літературознавство в Колумбійському університеті (Нью-Йорк).
Почесний професор кількох університетів світового рівня.
Почесна громадянка міста Ріо-де-Жанейро.
Літературні премії: ім. Івана Франка в Чікаґо (1957, 1982, 1985, 1989) і в Києві (1990); «Благовість» (Київ, 2000); «Тріумф» (Чернігів,2003); «Сад божественних пісень» ім. Г.Сковороди (Луцьк,2005); Національна премія України ім. Тараса Шевченка (Київ,2008); премія ім. О.Гончара (Дніпропетровськ, 2008) та премія «Глодоський скарб» (Київ, 2013). Учасниця Нью-Йоркської літературної групи.
Виступала з літературними доповідями, лекціями на авторських вечорах у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові.
Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK
