Цей матеріал доступний на трьох мовах:Читать на русском Читати українською Read in English Українська мережаготелів Premier і Новое Время проводять соціальний проект Власний досвід. Ідея
проекту — показати Україну, з її туристичними реаліями і можливостями, очима
гостя, який відкриває для себе країну. Ми оголосили
міжнародний конкурс і запросили іноземця, який, подорожуючи Україною,
поділиться своїми туристичними враженнями. Героєм проекту став американець
Річард Бентон.
Вперше у Львові
Річард, доктор наук з Міннеаполіса, опинився в 2006 році. Протягом місяця
викладав давньоєврейську мову в Українському Католицькому Університеті (УКУ).
Через тринадцять років Річард знову приїхав до Львова, щоб побачити, як
змінилося місто за цей час. Дорога до Львова Вперше я приїхав в Україну в 90-х
роках як іноземний студент. Тому коли в 2006 році мій друг, професор
Українського католицького фонду в Вісконсині, запропонував викладати у Львові,
я відразу ж погодився. Приїхав з дружиною і двома дочками. Я ще тоді помітив,
що Львів дуже сімейне місто, в Києві жити з родиною мені напевно було б важче.
Моя подорож до Львова почалася з
потяга. Це перший індикатор змін. Коли я вперше потрапив в Україну в 90-х,
були купе і плацкарт. Мені здається, що плацкарт міг існувати тільки в Союзі, я
більше ніде такого не бачив. Він мав жахливий вигляд, адже ти не знав, вкрадуть
чи ні твої речі, поки ти будеш спати. А от сучасні українські Інтерсіті — це
комфорт, економія часу і грошей. Пам'ятаю колись у дорогу люди брали їжу. Тепер
якщо ти зголоднів, можеш придбати що-небудь смачне в поїзді. Я купив салат.
Спочатку думав, що це буде вінегрет, тому що салатів у січні в потягах раніше
не було, тим паче із зеленню. Вигляд міста Львівський вокзал з 2006 року
майже не змінився. Так само зручний, тільки машин дуже багато і рекламних
банерів. Тринадцять років тому всюди, куди
не поглянь, були металеві кіоски і лотки з морозивом. Зараз на місці кіосків
стоять магазини, а там, де продавали морозиво, тепер кава, вона у Львові всюди.
Також з'явилося дуже багато
громадських просторів. Біля УКУ побудували центр, де студенти можуть вчитися і
відпочивати. У 1993-му в нас не було такого, не було навіть закладів,
щоб
випити кави і довго розмовляти. Тому ми ходили в гості. Наші дискотеки — це
магнітофон, який голосно працює в кімнаті гуртожитку. Зміни в інфраструктурі помітні завдяки
транспорту. Львівські трамваї я пам'ятав старими, з металевими кріслами. Тепер,
наприклад, восьмий трамвай має сучасний вигляд: м'які сидіння, музика, пасажири
можуть купувати квитки з телефону. Місця пам’яті Свій маршрут у Львові я складав
сам і радився з працівниками готелю Premier Hotel Dnister. Мені розповіли про
новий центр УКУ, також я хотів побачити Вірменську церкву, прогулятися центром
міста, а ще піти в Стрийський парк. Коли я подорожую, мені важливо побачити не
тільки туристичні місця, але й ті, які мають особливе значення саме для мене. Колись у Львові ми жили поруч зі
Стрийським парком, уявіть, як приємно бачити, що на тому місці, де тринадцять
років тому фотографувалися мої діти, зараз роблять такі ж фото інші малюки.
Нічого не змінилося. Ще я дуже хотів побачити людей, з
якими працював або яким викладав в УКУ в 2006-му. Ми написали пост у соцмережах
і знайшли моїх колишніх студентів.
У Львові визначних місць не
менше, ніж у європейських містах. Тут є на що подивитися, а ціни значно нижчі.
За 500 гривень можна удвох посидіти в гарному закладі. У Європі або в Америці
це зробити практично неможливо. Загалом місто дуже комфортне для
туристів і клімат мені подобається. Можливо, це тому що я з Міннесоти — одного
з найхолодніших штатів в Америці. Українці ж люблять тепло. Коли я їхав в
Україну вперше, в купе було дуже жарко. Літо — вікно зачинене на замок. Мені
довелося опівночі стояти між вагонами в одних штанах, щоб хоч трохи подихати
прохолодним повітрям.
Пиво замість кави Якщо ж говорити про вибір
ресторанів і їжі у Львові, то він величезний. Є все навіть для найвибагливішого
гурмана. Для мене ж будь-яка їжа смачна в гарній компанії. У Львові я цю
компанію знайшов. Довго розмовляв у кафе з незнайомцем про політику, Біблію,
культуру. Повернувшись до готелю, познайомився з італійцями. Вони хвалили
львівські ресторани. Коли американець каже, що їжа смачна, — це одне, але коли
таке говорять італійці, — це зовсім інша річ.
До речі, саме з тераси готелю
я побачив найкращий вигляд на місто з висоти пташиного
польоту. Одна ситуація мене насмішила. Я
чув, що у Львові розташована найбільша кількість кав'ярень на душу населення.
Гуляючи центром, я вирішив запитати у перехожих, де тут смачна кава. Якийсь
хлопець відповів: "Я не знаю, де кава, але дуже добре знаю, де пиво"
і запропонував вирушити туди разом. Я пожартував, що тільки година дня і ще зарано
для пива. Експеримент з мовою Я вирішив провести експеримент —
спочатку розмовляв з людьми українською. Запитав, яке пиво офіціант може
порадити. Він відповів, що все добре. Я намагався розпитати докладніше про деякі
сорти, але не побачив з його боку ентузіазму, тому взяв перше зі списку. В
іншому закладі я вже говорив англійською. Офіціант теж перейшов на англійську,
яким добре володів, відвів мене в бар, налив кілька маленьких келихів і каже:
"спробуйте, подобається? Якщо ні, то ось вам інше". Тобто ставлення
було різним. Цікаво, що коли я розмовляв
українською, люди думали ніби я з Канади.
Духовна столиця Львів дуже відкрите місто.
Наприклад, гуляючи центром, ми випадково познайомилися з мером міста Андрієм
Садовим. Він проходив повз.
Я підійшов, познайомився, ми мило поспілкувалися.
Він сказав, що радий вітати нас у Львові. Таке рідко зустрінеш. Водночас Київ більш
багатонаціональний, також у столиці мистецтво більше йде в маси. Наприклад,
Хрещатик — це великий радянський бульвар, сам по собі не дуже цікавий, але люди
своєю творчістю роблять його цікавим. Львів же старовинне місто, тут і не
потрібно нічого додавати. До речі, я помітив, що за часів СРСР дуже любили
бульвари. У Харкові говорять: "наша площа найбільша в Європі". Але
ніде в Європі я не чув, щоб хтось казав: "наша площа друга за масштабом
після харківської.
Кажуть, Львів — культурна
столиця, для мене — це духовна столиця. Тут є УКУ, храми, монастирі. Під час
літургії церкви заповнені людьми. Я був в Афінах під час кризи —
настрій там пригнічений. Потім ми поїхали в Салоніки — люди відкриті, все
легко. Я запитав у таксиста: "Чому ці міста настільки різні?" — і він
відповів: "Просто ми тут поруч біля святої гори Афон, для нас головне віра
в Бога". Я бачу це і у Львові. Україна назавжди змінила мене Життя в Україні повністю змінило
мене зсередини.
Після повернення в Америку у мене була сильна депресія, адже
там люди не вміють так просто йти на контакт з незнайомцями, бути настільки
гостинними. Тут же, особливо в 90-х, ти міг познайомитися з кимось на вулиці і
відразу ж іти до цієї людини в гості. Тоді у всіх було одне і те ж, ніхто
практично не виділявся. Коли я вперше їхав в Україну, то
не знав ні Києва, ні мови, тому на вокзалі мене мали зустріти. Але не зустріли.
На щастя, в поїзді я познайомився з учителькою англійської мови, вона побачила,
що я розгублений і запросила до себе додому, запропонувала залишитися на
скільки потрібно. Ми зателефонували хлопцеві, який мав мене зустріти. Жінка
взяла слухавку і довго на нього кричала. І вже через кілька годин він приїхав
за мною. Не знаю що б я робив, якби не її доброта. В Америці кожен сам по собі,
а українці, дуже відкриті один до одного.
Premier Hotel Dnister *Мережа Premier – національний
готельний оператор з 15-річним досвідом. На сьогодні мережа складається з 19
готелів у 14 туристичних напрямках України. Вектор розвитку компанії, як
амбасадора українського туризму,
зосереджений на управлінні готельними
об'єктами, готельному консалтингу, капітальному будівництві, франчайзингу і
підвищенні кваліфікації кадрів у сфері гостинності. У 2019 мережу розшириться
за рахунок відкриття апарт-готелю в Буковелі Premier Resort Hotel Bukovel і
повністю реконструйованого готелю Юність Premier Resort Hotel Odesa в Одесі.
Всі готелі мережі об'єднані єдиним стандартом якості надаваних послуг і
сервісів. www.Phnr.com
*Пасажири міжнародних транзитних
рейсів, час очікування яких у Стамбулі становить 6 і більше годин, можуть скористатися
безкоштовною екскурсією від Turkish Airlines – TourIstanbul. Деталі:https://www.turkishairlines.com/en-gb/flights/fly-different/touristanbul.
Авіакомпанія також надає своїм пасажирам послугу Stopover in
Istanbul. У межах послуги Stopover in Istanbul авіакомпанія надає безкоштовне
розміщення в готелі для подорожей з України у більш ніж 50 країн світу в разі
транзитної зупинки у Стамбулі від 20 годин. Деталі:
https://www.turkishairlines.com/ru-ua/flights/stopoverindex.html Читайте також:Власний досвід: Подорож в Україну 25 років потомуОсобистий досвід: "У Києві неможливо випити поганої кави - всюди роблять дуже смачну" - іноземець про візит до Києва