Львів

Особистий досвід: Духовна столиця - пригоди американця Ричарда Бентона у Львові

16 лют•NV

 Цей матеріал доступний на трьох мовах:Читать на русском          Читати українською          Read in English   Українська мережаготелів Premier і Новое Время проводять соціальний проект Власний досвід. Ідея

проекту — показати Україну, з її туристичними реаліями і можливостями, очима

гостя, який відкриває для себе країну. Ми оголосили

міжнародний конкурс і запросили іноземця, який, подорожуючи Україною,

поділиться своїми туристичними враженнями. Героєм проекту став американець

Річард Бентон.

Вперше у Львові

Річард, доктор наук з Міннеаполіса, опинився в 2006 році. Протягом місяця

викладав давньоєврейську мову в Українському Католицькому Університеті (УКУ).

Через тринадцять років Річард знову приїхав до Львова, щоб побачити, як

змінилося місто за цей час.  Дорога до Львова Вперше я приїхав в Україну в 90-х

роках як іноземний студент. Тому коли в 2006 році мій друг, професор

Українського католицького фонду в Вісконсині, запропонував викладати у Львові,

я відразу ж погодився. Приїхав з дружиною і двома дочками. Я ще тоді помітив,

що Львів дуже сімейне місто, в Києві жити з родиною мені напевно було б важче.

Моя подорож до Львова почалася з

потяга. Це перший індикатор змін. Коли я вперше потрапив в Україну в 90-х,

були купе і плацкарт. Мені здається, що плацкарт міг існувати тільки в Союзі, я

більше ніде такого не бачив. Він мав жахливий вигляд, адже ти не знав, вкрадуть

чи ні твої речі, поки ти будеш спати. А от сучасні українські Інтерсіті — це

комфорт, економія часу і грошей. Пам'ятаю колись у дорогу люди брали їжу. Тепер

якщо ти зголоднів, можеш придбати що-небудь смачне в поїзді. Я купив салат.

Спочатку думав, що це буде вінегрет, тому що салатів у січні в потягах раніше

не було, тим паче із зеленню.   Вигляд міста Львівський вокзал з 2006 року

майже не змінився. Так само зручний, тільки машин дуже багато і рекламних

банерів. Тринадцять років тому всюди, куди

не поглянь, були металеві кіоски і лотки з морозивом. Зараз на місці кіосків

стоять магазини, а там, де продавали морозиво, тепер кава, вона у Львові всюди.

Також з'явилося дуже багато

громадських просторів. Біля УКУ побудували центр, де студенти можуть вчитися і

відпочивати. У 1993-му в нас не було такого, не було навіть закладів,

щоб

випити кави і довго розмовляти. Тому ми ходили в гості. Наші дискотеки — це

магнітофон, який голосно працює в кімнаті гуртожитку. Зміни в інфраструктурі помітні завдяки

транспорту. Львівські трамваї я пам'ятав старими, з металевими кріслами. Тепер,

наприклад, восьмий трамвай має сучасний вигляд: м'які сидіння, музика, пасажири

можуть купувати квитки з телефону.  Місця пам’яті Свій маршрут у Львові я складав

сам і радився з працівниками готелю Premier Hotel Dnister. Мені розповіли про

новий центр УКУ, також я хотів побачити Вірменську церкву, прогулятися центром

міста, а ще піти в Стрийський парк. Коли я подорожую, мені важливо побачити не

тільки туристичні місця, але й ті, які мають особливе значення саме для мене. Колись у Львові ми жили поруч зі

Стрийським парком, уявіть, як приємно бачити, що на тому місці, де тринадцять

років тому фотографувалися мої діти, зараз роблять такі ж фото інші малюки.

Нічого не змінилося. Ще я дуже хотів побачити людей, з

якими працював або яким викладав в УКУ в 2006-му. Ми написали пост у соцмережах

і знайшли моїх колишніх студентів.

У Львові визначних місць не

менше, ніж у європейських містах. Тут є на що подивитися, а ціни значно нижчі.

За 500 гривень можна удвох посидіти в гарному закладі. У Європі або в Америці

це зробити практично неможливо. Загалом місто дуже комфортне для

туристів і клімат мені подобається. Можливо, це тому що я з Міннесоти — одного

з найхолодніших штатів в Америці. Українці ж люблять тепло. Коли я їхав в

Україну вперше, в купе було дуже жарко. Літо — вікно зачинене на замок. Мені

довелося опівночі стояти між вагонами в одних штанах, щоб хоч трохи подихати

прохолодним повітрям.

Пиво замість кави Якщо ж говорити про вибір

ресторанів і їжі у Львові, то він величезний. Є все навіть для найвибагливішого

гурмана. Для мене ж будь-яка їжа смачна в гарній компанії. У Львові я цю

компанію знайшов. Довго розмовляв у кафе з незнайомцем про політику, Біблію,

культуру. Повернувшись до готелю, познайомився з італійцями. Вони хвалили

львівські ресторани. Коли американець каже, що їжа смачна, — це одне, але коли

таке говорять італійці, — це зовсім інша річ.

До речі, саме з тераси готелю

я побачив найкращий вигляд на місто з висоти пташиного

польоту. Одна ситуація мене насмішила. Я

чув, що у Львові розташована найбільша кількість кав'ярень на душу населення.

Гуляючи центром, я вирішив запитати у перехожих, де тут смачна кава. Якийсь

хлопець відповів: "Я не знаю, де кава, але дуже добре знаю, де пиво"

і запропонував вирушити туди разом. Я пожартував, що тільки година дня і ще зарано

для пива.   Експеримент з мовою Я вирішив провести експеримент —

спочатку розмовляв з людьми українською. Запитав, яке пиво офіціант може

порадити. Він відповів, що все добре. Я намагався розпитати докладніше про деякі

сорти, але не побачив з його боку ентузіазму, тому взяв перше зі списку. В

іншому закладі я вже говорив англійською. Офіціант теж перейшов на англійську,

яким добре володів, відвів мене в бар, налив кілька маленьких келихів і каже:

"спробуйте, подобається? Якщо ні, то ось вам інше". Тобто ставлення

було різним. Цікаво, що коли я розмовляв

українською, люди думали ніби я з Канади.

Духовна столиця Львів дуже відкрите місто.

Наприклад, гуляючи центром, ми випадково познайомилися з мером міста Андрієм

Садовим. Він проходив повз.

Я підійшов, познайомився, ми мило поспілкувалися.

Він сказав, що радий вітати нас у Львові. Таке рідко зустрінеш. Водночас Київ більш

багатонаціональний, також у столиці мистецтво більше йде в маси. Наприклад,

Хрещатик — це великий радянський бульвар, сам по собі не дуже цікавий, але люди

своєю творчістю роблять його цікавим. Львів же старовинне місто, тут і не

потрібно нічого додавати. До речі, я помітив, що за часів СРСР дуже любили

бульвари. У Харкові говорять: "наша площа найбільша в Європі". Але

ніде в Європі я не чув, щоб хтось казав: "наша площа друга за масштабом

після харківської.

Кажуть, Львів — культурна

столиця, для мене — це духовна столиця. Тут є УКУ, храми, монастирі. Під час

літургії церкви заповнені людьми. Я був в Афінах під час кризи —

настрій там пригнічений. Потім ми поїхали в Салоніки — люди відкриті, все

легко. Я запитав у таксиста: "Чому ці міста настільки різні?" — і він

відповів: "Просто ми тут поруч біля святої гори Афон, для нас головне віра

в Бога". Я бачу це і у Львові.   Україна назавжди змінила мене Життя в Україні повністю змінило

мене зсередини.

Після повернення в Америку у мене була сильна депресія, адже

там люди не вміють так просто йти на контакт з незнайомцями, бути настільки

гостинними. Тут же, особливо в 90-х, ти міг познайомитися з кимось на вулиці і

відразу ж іти до цієї людини в гості. Тоді у всіх було одне і те ж, ніхто

практично не виділявся. Коли я вперше їхав в Україну, то

не знав ні Києва, ні мови, тому на вокзалі мене мали зустріти. Але не зустріли.

На щастя, в поїзді я познайомився з учителькою англійської мови, вона побачила,

що я розгублений і запросила до себе додому, запропонувала залишитися на

скільки потрібно. Ми зателефонували хлопцеві, який мав мене зустріти. Жінка

взяла слухавку і довго на нього кричала. І вже через кілька годин він приїхав

за мною. Не знаю що б я робив, якби не її доброта. В Америці кожен сам по собі,

а українці, дуже відкриті один до одного.

Premier Hotel Dnister   *Мережа Premier – національний

готельний оператор з 15-річним досвідом. На сьогодні мережа складається з 19

готелів у 14 туристичних напрямках України. Вектор розвитку компанії, як

амбасадора українського туризму,

зосереджений на управлінні готельними

об'єктами, готельному консалтингу, капітальному будівництві, франчайзингу і

підвищенні кваліфікації кадрів у сфері гостинності. У 2019 мережу розшириться

за рахунок відкриття апарт-готелю в Буковелі Premier Resort Hotel Bukovel і

повністю реконструйованого готелю Юність Premier Resort Hotel Odesa в Одесі.

Всі готелі мережі об'єднані єдиним стандартом якості надаваних послуг і

сервісів. www.Phnr.com

*Пасажири міжнародних транзитних

рейсів, час очікування яких у Стамбулі становить 6 і більше годин, можуть скористатися

безкоштовною екскурсією від Turkish Airlines – TourIstanbul. Деталі:https://www.turkishairlines.com/en-gb/flights/fly-different/touristanbul.

Авіакомпанія також надає своїм пасажирам послугу Stopover in

Istanbul. У межах послуги Stopover in Istanbul авіакомпанія надає безкоштовне

розміщення в готелі для подорожей з України у більш ніж 50 країн світу в разі

транзитної зупинки у Стамбулі від 20 годин. Деталі:

https://www.turkishairlines.com/ru-ua/flights/stopoverindex.html Читайте також:Власний досвід: Подорож в Україну 25 років потомуОсобистий досвід: "У Києві неможливо випити поганої кави - всюди роблять дуже смачну" - іноземець про візит до Києва

Читайте ще