Ввечері 5 листопада Росія завдала ракетного удару по Одещині. В результаті атаки постраждав Одеський національний художній музей. Директорка ОНХМ Катерина Кулай в інтерв'ю Радіо NV розповіла подробиці пошкоджень, які отримав музей.
Російська ракета поцілила у дорожнє покриття вулиці Софійської, залишивши глибоку вирву. Внаслідок удару пошкодження отримав фасад музею, повилітали шибки, у залах осипалася стеля і стіни. Напад відбувся напередодні 124-річчя музею. Наразі Одеський національний музей закрито для відвідувачів, на місці працюють експерти, які визначають рівень пошкоджень. Директорка ОНХМ Катерина Кулай розповіла про характер ушкоджень в інтервью Радіо NV
— Наскільки критичні пошкодження для музею? І що саме було пошкоджено?— Поки що пошкодження критичні на тому рівні, що ми не можемо далі працювати для містян та бути експозиційною залою. Тому ми призупинили на тиждень усю роботу задля проведення робіт з оцінки пошкоджень. На щастя, влучання було на дорозі, а в саму будівлю прильоту не було. Втім значних пошкоджень зазнав весь фасад з боку Софіївської - як адмінкорпус,
так і основна будівля музею і виставкові зали. А через вибухову хвилю в більше половини залів пошкоджені стелі та стіни.
— Сьогодні музей мав відзначати 124-річчя. Що саме ви планували?— Насправді, понеділок — це день, коли музей закритий для відвідувачів. Але саме 6 листопада виповнюється 124 роки, як музей вперше відкрив свої двері для містян та для українського відвідувача. Ми планували зробити святкові вихідні, Ми планували безкоштовний день, ми планували такі привітання з наліпками, забезпечити святковий настрій відвідувачам. Але ми трошки це перенесемо та обов’язково ще відсвяткуємо день народження Одеського національного художнього музею.
— Чи постраждали цінні колекції музею?— Після повномасштабного вторгнення у стінах музею не експонується основний фонд музею. Протягом півтора роки було зроблено максимум дій задля убезпечення колекції. Зараз у залах музею працюють тимчасові виставки. В нас було п’ять виставок з приватної колекції Едуарда Димщиці. Це Сонце заходу Марґіт та Романа Сельських на другому поверсі та на першому поверсі чотири проєкти.
І, на щастя, ні одна робота не була пошкоджена. Те, що ми можемо зараз фіксувати — це пил, який осів на картинах, який також є небезпечним для картин. Але ми розраховуємо на допомогу на реставраторів. Критичних пошкоджень з експонатами, на щастя, не відбулося.
— Скільки часу і грошей знадобиться на відновлення повноцінної роботи музею?— Важко говорити про розрахунки, тому що зараз декілька днів піде на повну фіксація. Паралельно вже працюють архітектори та будівельники для того, щоб оцінити масштаб руйнувань. Поки що об'єм робити — хапаємося за голову, так би мовити. Але я розраховую, що до кінця тижня ми вже відновимо якусь частину музею та будемо точно вже розуміти, в якому режимі працюватимемо в подальшому.
— Це вже не вперше Одеський художній музей потерпає від ворожих обстрілів. Чого вас навчив досвід попередніх обстрілів?— У нас була не одна нарада щодо пожеж, влучань та інших руйнувань. Але, на жаль, дуже важко усвідомити, коли це бачиш на власні очі. В нас вже розроблений алгоритм дій та сконцентрований екстрений фонд за підтримки міжнародного фонду ALIPH.
Також були налагоджені стосунки з міжнародною організацією ЮНЕСКО.
— Якої допомоги музей зараз найбільше потребує?— Насправді ми сьогодні отримуємо всю необхідну допомогу. Та підтримка, яку ми отримуємо від містян, волонтерів, міста, вона дуже сильно нас надихає якомога швидше вже оцінити результати та відкрити двері музею. Ми дуже вдячні і зараз отримуємо вдосталь допомоги та підтримки.
— Чи залучаєте ви до прибирання волонтерів?Важливо розуміти, що ми маємо справу з культурною спадщиною, тому тут процедура трошки інша, ніж це був би звичайний будинок. Тому зараз ми паралельно і освоюємо ці алгоритми, і вводимо їх у дію, бо є деякі експонати, деякі пошкодження, автентичне скло, якого не можна торкатися до фіксації. Після фіксації це потрібно необхідним чином пронумерувати, запакувати для подальшого збереження. А є, звісно, якась частина, яку можна збирати та утилізувати. Нам зараз важливо не поспішати, важлива максимальна підтримка спеціалістів, реставраторів, будівельників, архітекторів і людей, які розуміються саме на збереженні культурної спадщини.
Тому ми і відмовляємось від допомоги волонтерів. Звісно, прийде момент, коли, якщо нам буде необхідна допомога, в нас уже дуже багато заявок, я впевнена, ми нею скористаємось.
— Як в умовах війни працює музей?— Нашим шляхом був деякий компроміс, який став спочатку експериментальним, а потім дав дуже круті результати. Був створений цикл Мови війни Оскільки ми не можемо експонувати основну колекцію, то в нас експонують свої роботи як одеські, так і загалом українські сучасні художники. Їх проєкти, які вони створювали вже під час повномасштабного вторгнення, і вони мають дуже різні прояви. Це і дерев’яна скульптура, і керамічна скульптура; і акварель, і живопис, це міг бути малюнок в стилі наїву… Кожен художник був представлений у тому вигляді, як він на сьогодні себе відчуває. Тим самим ми підтримували митців, отримували підтримку як колектив музею, і ми це все транслювали, показували містянам, які також мали змогу рефлексувати події і якось отримувати свій власний досвід щодо того, що відбувається.
На сьогодні, приміром, у нас представлені роботи загиблого одеського митця Бориса Айзенберга,
який ще за життя планував цю виставку. Але, на жаль, після його смерті вже ми представили його роботи. Зараз я перебуваю в залі, де ще знаходяться експонати дерев’яної скульптури Володимира Семківа, львівського скульптора. Kinder Album, також львівська мисткиня. На другому поверсі в нас представлена приватна колекція колекціонера Едуарда Димшиця. Це подружжя Романа та Марґіт Сельських, це був дуже великий проєкт, до якого ми максимально готувалися і очікували його. Він за рамками Мов війни, представляє творчість львівських художників XX століття, який надає нам досвід унікального сучасного європейського модерну. Але, на жаль, тільки впродовж місяця він був представлений, поки що в нас немає рішення щодо її подальшої долі: чи ми згорнемо цю виставку, чи зможемо її продовжувати.
