В Арцизі Одеської області на місці, де раніше були бур’яни, хащі й купи сміття, створили красивий Освітній парк.
Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”.
Сьогодні важко повірити, що на місці затишного Освітнього парку в Арцизі ще нещодавно були лише хащі, стихійне сміттєзвалище і простір, повз який люди проходили з острахом. Колись забутий та занедбаний куточок землі перетворився на справжню прикрасу громади — завдяки наполегливості, енергії та вірі однієї жінки та її команди.
Ініціаторкою трансформації стала начальниця відділу освіти, молоді та спорту Арцизької міської ради Людмила Жосан. Вона зізнається, що спершу в її задум ніхто не вірив — навіть найближчі колеги та однодумці мали неабиякі сумніви. Але для неї було принципово важливо створити навколо свого відділу простір, який би надихав і дарував відчуття гармонії.
«До нас щодня приходять люди — батьки, педагоги, освітяни з усієї громади. І що вони бачать? Купу сміття й зарослі? Це не про гідність, не про розвиток. Ми довго не могли нічого змінити, лише прибирали — власними руками обрізали дерева, косили траву, вирубували хащі. Ми залучали працівників шкіл, ДЮСШ, дитячих садочків. Було складно, але ми не здавались», — розповідає Людмила.
У квітні 2023 року відділ освіти взяв участь у конкурсі “Green еко-простір”, оголошеному Арцизькою міською радою. Спойлер – жодна копійка бюджетних коштів так і не знадобилася. Але це спровокувало народження ідеї парку. У своєму робочому кабінеті пані Людмила взяла аркуш формату А4 і накидала те, що багато разів уявляла, дивлячись на ділянку перед вікном. З цією імпровізованою схемою вона звернулась до знайомого архітектора, який допоміг створити візуалізацію. Далі почались консультації з ландшафтним дизайнером — Анатолієм Колосовим, власником ботанічного саду, яким захоплюються всі арцизяни. Саме він допоміг підібрати адаптовані до місцевого клімату сорти дерев і кущів.
Перше дерево — атласький кедр — висадили 10 квітня. Ця рідкісна рослина була привезена з Італії і стала символом парку. Кедр швидко росте й має стати найвищим деревом у парку. Його придбали за власні кошти працівники відділу. До команди приєдналися три колеги, з якими Людмила Петрівна і досі реалізує всі справи парку: Інна Максимець, Людмила Балабан та Валентина Нікова. Саме вони стали опорою в реалізації мрії.
Було опубліковано допис у соціальних мережах, і незабаром на звернення Людмили відгукнулися депутати, підприємці, мешканці міста. Хтось допомагав матеріалами, хтось — руками, технікою чи фінансами. Парком зацікавилися меценати, а сім’ї з дітьми приходили допомагати у придбанні та висадці дерев. Місцеві бізнесмени сприяли технічно: хтось надав плитку, сипучі матеріали, хтось — робочу силу.
Уже висаджено 70 реліктових та декоративних дерев: тис ягідний, сливу Пісарді, кипарис аризонський, декоративні персики, гінко білобу та інші. Про кожну рослину Людмила може розповісти цілу історію. Наприклад, гінко білоба — одне з найдавніших дерев на Землі. Після ядерного бомбардування Хіросіми й Нагасакі воно стало єдиним, що вижило. У парку вже росте три таких дерева. Тис — ще один рідкісний вид, деревину якого використовують у виробництві яхт і для оздоблення філармоній, а його листя має антисептичні властивості.
У планах — створення живої огорожі та подальше поповнення колекції реліктових рослин. Люди самі звертаються з пропозиціями подарувати саджанці чи насіння — якщо вони відповідають концепції,
парк охоче їх приймає. Навіть директор департаменту освіти Одеської області Олександр Лончак долучився до ініціативи створення освітнього парку в Арцизі. Його дерево також займає своє особливе місце на локації.
Особливу цінність парку надають авторські артоб’єкти. Наприклад, чотири лавки в центральній частині — це лавки-меценати, кожна має ім’я благодійника. Макети відправляли підприємцям, і ті з радістю погоджувалися профінансувати створення. Виконання взяв на себе Ігор Бушулян — майстер, якого Людмила називає «людиною з золотими руками». Він виготовив лавки вдвічі дешевше, ніж фабричні аналоги — по 12 тис. грн замість 23.
Корзину з канцелярським приладдям створила Валентина Нікова разом із працівниками відділу. Ручку до неї надав Ігор Бушулян. Він же виготовив і назву парку, і новітню скульптуру — “книгу” з цитатами. Над вибором фраз працювали довго: хотіли, щоб слова дійсно надихали.
Окрема історія — конкурс токенів, завдяки якому з’явилася лавка-книга. А корзина з квітами — ще один результат рук Валентини Нікової.
В реалізації усіх ідей найскладнішими були питання поливу та освітлення. Спочатку рослини поливали вручну — відрами. Згодом один із бізнесменів подарував систему крапельного поливу. Так само з’явилися світильники.
«Облаштування парку під час війни — сміливий крок. Люди часто сприймають такі ініціативи з підозрою: мовляв, відмивання коштів, дерибан. Але жодної копійки з бюджету не витрачено. Усе — силами громади, бізнесу, наших сердець і рук. І це — наша перемога», — каже Людмила.
Сьогодні Освітній парк — це не просто зелена зона. Це простір, у якому ожили мрії. Це доказ того, що навіть під час війни можна творити красу, об’єднувати людей і надихати покоління.
