Голодомор 1932–1933 років став однією з найстрашніших трагедій українського народу. Мільйони людей загинули через масове вилучення зерна, блокаду сіл і адміністративний тиск радянської влади, що змушував селян віддавати останні запаси їжі. Архівні документи зберігають свідчення того, як ці механізми працювали на рівні областей.
У Державному архіві Одеської області зберігся документ, який демонструє, як радянська влада сприяла катастрофі Голодомору на Півдні України. Йдеться про лист Одеського обласного комітету Комуністичної партії більшовиків України від 15 серпня 1932 року, адресований усім партійним комітетам та партійним колективам області.
У листі обком повідомляє про проведену перевірку перебігу збирання врожаю та підготовки до хлібозаготівель. Результати перевірки названі «серйозними хибами і викривленнями». Керівництво партії вимагало негайної мобілізації всіх сил для “виправлення” ситуації — фактично, для жорсткішого тиску на райони.
Згідно з документом, у низці районів Одещини косовицю не було завершено, незважаючи на сприятливі умови. Серед них — Первомайський,
Зінов’євський, Знам’янський, Вознесенський, Ново-Український і Бобринецький райони. Ще більш критичною ситуація була зі скиртуванням зерна: лише 15% хліба було складено в скирти. Обком називає цю цифру «ганебною» та попереджає про загрозу втрати значної частини врожаю вже у серпні.
Цей документ демонструє логіку рішень, що стали однією з причин Голодомору: примусове вилучення зерна за будь-яких умов, ігнорування реального стану господарств, вимога виконувати нереалістичні плани та тиск на партійний апарат. Саме такі директиви створювали ситуацію, у якій селяни втрачали всі запаси і фактично прирікалися на голод.
У другій половині 1932 року подібні накази стали частиною масштабної кампанії вилучення харчових ресурсів, блокади цілих сіл та запровадження репресивних заходів щодо населення. Одещина, один з найродючіших регіонів країни, особливо постраждала — до того ж вона вже була виснажена попереднім голодом 1920-х років.
Архівні документи зберігають і страшні людські свідчення наслідків. На одному з фото — актовий запис про смерть мешканця області. Чоловік 48 років загинув у січні 1933-го від виснаження — так радянська влада фіксувала смерті від голоду.
