Тетяна ПєтковаІсторія диспетчерки ДСНС Тетяни Пєткової яка понад 20 років приймає виклики про біду, координує рятувальників і щодня допомагає рятувати людські життя.
Про професію та відданість роботірозповідаютьна фейсбук-сторінці Головного управління ДСНС Одеської області.
Пані Тетяна потрапила в лави ДСНС майже 22 роки тому. Тоді молода дівчина й не підозрювала, що це рішення змінить усе її життя. Саме тут, у стінах Головного управління, вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Зараз він ветеран служби цивільного захисту з 25-річним стажем.
«Ми разом уже 20 років. Скоро будемо святкувати річницю. ДСНС не просто дала мені роботу, вона з’єднала наші серця», – ділиться Тетяна.
Робота не завжди буває простою, і найважчі зміни – це не лише фізичні чи емоційні навантаження, а й усвідомлення того, скільки людських життів залежить від правильного рішення диспетчера.
Не кожен розуміє, як важливо своєчасно спрямувати рятувальників на місце події.
«Ми – перші, хто дізнається про біду, і саме від нас залежить, чи встигнуть підрозділи на місце вчасно», – зазначає Тетяна.
Робота диспетчера – це постійна емоційна гойдалка, де секунди вирішують усе. Тетяна згадує один із найважчих викликів: сімейний конфлікт, де батько зачинив трьох дітей у квартирі з ґратами на вікнах і підпалив двері.
«... тоді діточок врятували. Це було неймовірне полегшення. Я не могла збагнути, як доросла людина може так вчинити, але головне — малеча залишилася живою», – ділиться пані Тетяна.
Бувають і зміни, які дивують курйозними викликами. Одного разу жінка в істериці благала приїхати, бо боялася зайти до ванної кімнати через дивний шурхіт.
«Ми направили відділення, хлопці приїхали... А виявилося, що то звичайний тарган заплутався в поліетиленовому пакеті й не міг вибратися. Жінка була на смерть перелякана цим звуком! Тепер згадуємо це з усмішкою», – розказує жінка.
Проте 2022 рік приніс випробування, до яких неможливо було підготуватися. Найважчою черговою зміною в житті Тетяна називає день ракетного удару по дев’ятиповерхівці та базі відпочинку.
«До повномасштабного вторгнення ми не знали слів «приліт» чи «влучання». Тоді було дуже багато загиблих... Чули в слухавці крики людей,
чиї рідні під завалами – це шрам на серці. У такі моменти я стараюся максимально заспокоїти людину, дати їй бодай краплю надії, поки наші підрозділи прямують на місця», – розказує Тетяна Пєткова.
Ці моменти, безумовно, залишають відбиток у душі, але, незважаючи на всі труднощі, Тетяна продовжує працювати, підтримуючи і себе, і колег. Війна стала найбільшим викликом для кожного, хто працює у службі порятунку. Робота стала набагато важчою і морально виснажливою. Ніщо не готувало рятувальників до ситуацій, з якими вони стикаються під час масштабних обстрілів. Але, незважаючи на це, Тетяна, як і її колеги, працює на повну, навіть коли важко.
Тим, хто лише починає шлях у ДСНС, наша героїня радить щиро хотіти робити добро. А ще вірити в себе та бути налаштованим на позитив. Кожен врятований котик чи людина – це той малесенький «світлий промінь», який дає сили працювати далі
