У Кілії триває поетапний благоустрій міського парку, до якого долучаються місцеві мешканці та підприємці. За останні дні тут покосили суху траву, оновили лавки й столики, а також пофарбували частину гойдалок і спортивних конструкцій на дитячому майданчику.
Ініціативу координує місцевий житель і тренер Леонід Прокопенко. Він займається питаннями благоустрою парку у вільний від роботи час. До робіт долучаються небайдужі кілійці та місцеві підприємці, які допомагають фінансово та беруть участь у впорядкуванні території.
Парк упорядковують поетапно.
17 серпня на першій лінії парку розпочали покіс сухої трави. До роботи залучили професійних косарів, завдяки чому територія стала значно охайнішою.
18 серпня спільну акцію провели місцева громадська ініціатива «Ми Кілійці» та Кілійський судоремонтний завод. Працівники КСРЗ зачистили три столики та лавки, підготували їх до фарбування й нанесли ґрунтовку.
19 серпня представники «Ми Кілійці» пофарбували всі підготовлені столики та лавки. За словами Леоніда Прокопенка, після цього вони отримали зовсім інший вигляд.
Кількома днями раніше за фінансової підтримки «Ми Кілійці» також пофарбували частину гойдалок і спортивних конструкцій на дитячому майданчику.
Наступним етапом планують відновлення гойдалок, оскільки частина конструкцій перебуває у незадовільному стані.
«Ми Кілійці» — місцева громадська ініціатива активістів і мешканців, яка займається благоустроєм міста та допомагає у відновленні інфраструктури, зокрема парків і дитячих майданчиків.
Кілійський парк має історію небайдужих людейНинішні зміни — не перший приклад того, як мешканці Кілії власними силами дбають про міський парк.
У спогадах кілійців збереглася історія Галини Таран, яка приблизно з 1990 до 2015 року опікувалася квітами в парку.
Її будинок розташований на вулиці Гагарінській поруч із парковою територією. Разом із чоловіком, який на той час уже був пенсіонером, вона багато часу проводила серед паркових алей. Щороку подружжя власним коштом висаджувало квіти, доглядало за рослинами, прополювало та поливало їх.
Галина Таран особливо любила парк і квіти та вкладала в цю справу свої сили, натхнення й душу. Вона навіть писала вірші про квіти. Її чоловік також допомагав доглядати за парком — ремонтував лавки та виконував інші необхідні роботи.
Згодом Галина Таран захворіла, і квітів у парку стало значно менше.
Історія кілійського парку вкотре показує: спільний простір змінюється тоді, коли знаходяться люди, готові вкладати у нього власний час, працю, кошти та сили. Нинішній благоустрій — черговий приклад такої небайдужості, яка поступово повертає міському парку охайний вигляд.
