Одеса

Від палацу Наришкіної до ракетних обстрілів: 127 років трансформацій Одеського художнього музею

За 127 років існування Одеський національний художній музей пройшов шлях від приватного дворянського палацу до одного з найпрогресивніших і найстійкіших культурних осередків України. «Море Людей» згадує, як зводили садибу на Софіївській, як розвивалася колекція та як заклад вистояв під ворожими обстрілами.

Коли насправді народився музей?Тривалий час вважалося, що Одеський художній музей відчинив свої двері 6 листопада 1899 року. Проте нещодавно під час ретельного дослідження архівних газет та зіставлення дат музейники зробили несподіване відкриття: справжня історична дата заснування закладу — 5 листопада З цієї нагоди музей вирішив відновити історичну справедливість та запрошує одеситів і гостей міста на святкування.

У межах дня народження музей підготував особливу програму. 5 листопада заклад проводить день відкритих дверей, а також 5 та 7 листопада наукова співробітниця та дослідниця історії музею Олена Букатар проведе спеціальні авторські екскурсії палацом. Оскільки зазвичай екскурсії фокусувалися на виставках і гроті, цього разу відвідувачам розкажуть про таємниці самої будівлі XIX століття:

використані будівельні матеріали, унікальні розписи на стелях та спеціальні техніки, що створюють ілюзію різних фактур.

Від дворянської резиденції до міського музеюІсторія будівлі розпочалася в період між 1824 та 1828 роками. Автор проєкту в стилі класицизму та романтизму невідомий, проте по закінченні будівництва споруду освідчив архітектор Франс Боффо.

Першою власницею була графиня Ольга Наришкіна (уроджена Потоцька), через що садибу також називали «палацом Потоцьких». Приблизно у 1840-х роках будівля змінила власника, а у 1888 році її придбав одеський міський голова, колекціонер та меценат Григорій Маразлі.

У 1892 році Маразлі передав палац у власність міста для створення музею витончених мистецтв. Офіційне відкриття закладу відбулося 24 жовтня (пізніше уточнено архівами на 5 листопада) 1899 року.

Одеський національний художній музей Архітектура та підземний гротБудівля має центричну композицію: двоповерховий головний корпус із портиком із шести коринфських колон та два симетричні одноповерхові флігелі, з’єднані з основою напівкруглими галереями.

Фото:

А.І. Молчанов, 1941 р. Під центральною частиною основного корпусу облаштовано штучний грот, що імітує природну печеру зі склепінчатим перекриттям та водоспадом. Від нього підземні галереї прямували в бік моря і мали вихід до саду на схилі.

У цокольному приміщенні з боку моря зберігаються настінні розписи 1895 року, де нині працює експериментальний простір «Жовті велетні».

Еволюція статусу та реформа РойтбурдаПротягом існування музей неодноразово змінював назви:

1898 — Комісія Одеського товариства витончених мистецтв зі створення музею;

1899 — Міський музей витончених мистецтв;

1919 — Перша державна картинна галерея;

1923 — Третій Народний художній музей;

1925 — Народний художній музей;

Одеса, УРСР. Будівля державного художнього музею, 1933 р. 1928 — Одеський народний художній музей;

1938 — Музей російського та українського мистецтва імені І. І. Бродського;

1944 — Художня картинна галерея;

1947 — Картинна галерея;

1950 — Одеська державна картинна галерея;

1966 — Одеський художній музей;

2021 — Одеський національний художній музей.

Новий етап у житті музею розпочався у 2017 році,

коли його очолив художник Олександр Ройтбурд. Він залучив молоду команду, відремонтував приміщення, поповнив колекцію новими роботами та перетворив музей на відкритий культурний осередок із концертами та освітніми подіями. Набуття статусу «національного» у 2021 році стало підсумком цих трансформацій.

Олександр Ройтбурд Колекція музею налічує понад 10 тисяч експонатів: ікони XVI–XVIII століть, портрети XVII століття, роботи Івана Айвазовського, Олексія Саврасова, Ісаака Левітана, Іллі Рєпіна, Валентина Сєрова, Василя Кандинського, а також доробок Товариства південноруських художників (Кіріак Костанді, Петро Нілус, Геннадій Ладиженський).

У 2021 році музей реалізував проєкт «Доступний музей на слух і дотик» для людей із порушеннями зору та слуху.

Повномасштабна війна та наслідки обстрілівЗ початку повномасштабного вторгнення росії основну частину експозиції евакуювали. На стінах залишили етикетки та окремі великогабаритні роботи, запустивши виставку «До війни» та екскурсії «музеєм без картин».

Музей неодноразово зазнавав пошкоджень від російських ударів. Перші руйнування були у липні 2022 року та в липні 2023 року.

Найсерйозніша атака сталася в ніч проти 6 листопада 2023 року — фактично у дні річниці закладу. Ракета влучила в дорогу поруч із будівлею. Вибухова хвиля пошкодила майже 1400 квадратних метрів приміщень у понад 20 залах.

Стабілізаційні та протиаварійні роботи тривали до грудня 2024 року. Фахівці укріпили стіни й стелі, демонтували пошкоджене опорядження із збереженням елементів декору, відремонтували фасад із колонами та засклили вікна адміністративної будівлі. На захищені ОСБ-плитами вікна встановили систему рекуперації для підтримки потрібного мікроклімату.

Повноцінну реставрацію, заплановану на 2022 рік, відклали через бойові дії. Попри скорочення фінансування та штату, ОНХМ продовжує працювати у змішаному форматі, створює нові виставки, проводить оцифрування фондів та залишається активним осередком мистецького життя Одеси.

Тема: