"Засіяти все поле однією культурою чи закласти сад — найпростіше. Але землю можна використати набагато ефективніше, якщо поєднати кілька різних культур", — переконаний фермер-підприємець Павло Тулба, пише газета "Експрес". Житель села Троїцьке, що на Одещині, вже четвертий рік експериментує з висаджуванням різних рослин. Зокрема, вирощує трюфелі на коренях горіхових дерев! До речі, саме з горіхів почався його бізнес. "У світі провідними експортерами їх є Китай і Каліфорнія, і з ними непросто конкурувати, — розповідає. — Горіх у світі росте лише на 7% земель. І домогтися великих врожаїв непросто. Треба врахувати все: грунт, вітер, сорти, навіть відстань між деревами. Адже корінь горіха виділяє речовину, що вбиває сусідні рослини. У природі ідеальний стан для цієї культури — одиночне дерево. Ми ж у своєму саду зробили по-своєму". Чоловік обережними рухами піднімає невеличкі купки сіна з-під стовбура — так звану мульчу. Вона утримує вологу і сприяє розвитку... трюфелів! Саме симбіоз цього гриба з деревом допомагає підживленню. "У горіха корінь пропорційний висоті — що вище дерево,
то глибше воно забиратиме корисні речовини з грунту. А штучно підживити грунт більш ніж на 15 — 20 сантиметрів проблематично. Допомагає мікоризація, — каже фермер. — Завдяки цьому під мульчою заводяться жучки, черв’ячки та інші дрібні комашки, які з настанням холоду проривають ходи, аби якомога глибше заховатися. По цих ходах згодом і надходять поживні речовини. Мікориза поширюється на всю кореневу систему, а також на корені сусідніх рослин. Ця мережа може постачати корисні речовини аж до низу кореня". Павло розповідає, що, коли надумав поєднати горіх і трюфель, звернувся за порадою до професора, фахівця із селекції. Той ідею схвалив. "Ми тоді відібрали з кожного гектара 12 зразків грунту та відправили до США на експертизу. Одержали рекомендації, що найкраще вирощувати разом волоський горіх, трюфель і фундук, — каже Павло Тулба. — Адже на волоському горісі росте найдешевший вид трюфеля, що коштує всього 20 доларів за кілограм. І його важко дістати зі стержневого кореня дерева. А от дорогий чорний трюфель (2000 євро за кілограм) росте на фундуку". Тому нині в саду фермера поміж волоським горіхом росте фундук.
Між деревами тут відстань по 10 метрів, між кущами — по п’ять. До слова, з одного дерева волоського горіха можна зібрати 30 кілограмів плодів, з куща фундука — 15 кілограмів. Кілограм ядер першого коштує на міжнародному ринку 5 доларів, другого — 15. "Із фундуком маємо трохи клопоту, — каже Павло. — Адже його треба доводити до зрілості у сушарках при температурі до 30 градусів. Перегріти не можна, бо вже при 35 градусах фундук виділяє олію і починає гірчити. Мити його також не можна. А після сушіння зберігати потрібно при температурі +5 та вологості 6%. В Україні такою обробкою ніхто не займається, а це потрібно, аби вийти на європейський ринок і спробувати конкурувати з турками, італійцями та грузинами. Тому ми вирішили створити унікальний продукт. Робимо фундукову пасту і продаємо. У Європі аналогів немає, а ще вона смачна і корисна. Ця паста складається на 50% з горіха, а на 50% — з меду". Помічаю між горіхами ще й по два ряди шипшини. "Посадили випадково, — усміхається чоловік. — А вона прижилася і стала плодоносити. Із кожного куща маємо близько 4 кілограмів. Промислових плантацій цієї культури в Україні нема. І якщо в багатьох ягодах у нас перевиробництво, тут — навпаки. Тож і на шипшині трохи заробляємо — нині кілограм коштує понад 40 гривень". Тепер фермер проходить процедуру сертифікації горіхів — щоб співпрацювати з більшими корпораціями. Також продає саджанці й технології вирощування горіхів — щоби й інші зважувалися на експерименти. Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram Наталія КІНДРАТІВ, фото автора
