Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), як і раніше, виступає за підтримку України у протистоянні російській агресії. "Ми підтримуємо Україну і продовжуватимемо її підтримувати, тому що вона захищає і нашу свободу", - знову заявив Мерц у середу, 9 вересня, під час генеральних дебатів у Бундестазі.
Цими словами він відповів співголові ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) Аліс Вайдель (Alice Weidel). Під час дебатів вона закликала: "Нарешті виступіть за мирні переговори, як це роблять США". Проте американський президент Дональд Трамп раніше вже давав зрозуміти, що на таких переговорах був би готовий на шкоду Україні піти на значні поступки Росії - тому критики в Німеччині попереджають, що подібний сценарій може лише призвести до миру на умовах, продиктованих Кремлем.
А говорячи про дорогу енергію в Німеччині, Вайдель заявила: "Нам потрібен дешевий природний газ з Росії. Ми над цим працюватимемо". Вона опосередковано поклала відповідальність за підрив газопроводу "Північний потік" між Росією та Німеччиною у вересні 2022 року на українське керівництво і додала:
"Ви продовжуєте винагороджувати імовірних організаторів теракту в Києві мільярдними виплатами за рахунок Німеччини". Німецькі слідчі припускають, що за атакою стояла українська диверсійна група.
Масштаб симпатії АдН щодо Росії, попри російське вторгнення в Україну, продемонстрував депутат партії Юрґен Кеґель (Jürgen Koegel). Він говорив про "шановного президента Володимира Путіна", від якого, за його словами, не походить військова загроза для НАТО.
Читайте також: Мерц проти Вайдель у Бундестазі: лінія розколу - Україна
Розкол між сходом та заходом НімеччиниПозиція АдН щодо війни РФ проти України не нова. Однак після перемоги партії на виборах у східній федеральній землі Саксонія-Ангальт 6 вересня, де вона здобула майже 44 відсотки голосів і впевнено посіла перше місце, ця риторика стала ще наполегливішою.
Якщо підсумовувати голоси за АдН, Ліву партію та "Союз Сари Ваґенкнехт" (ССВ), то близько 60 відсотків виборців у Саксонії-Ангальт підтримали партії, які скептично ставляться до підтримки України або виступають проти неї.
Згідно з соціологами, одним із ключових факторів результату виборів стали побоювання громадян щодо збереження миру в Європі.
Опитані назвали цю тему другою за важливістю після "соціальної захищеності" і значно важливішою, ніж "імміграція" або "довкілля та клімат".
На цей розклад вказують і результати опитування ARD-Deutschlandtrend, проведеного незадовго до виборів. Він показує існування розколу між сходом та заходом країни у питанні військової підтримки України. Якщо на заході Німеччини постачання зброї Києву вважають надмірними 39 відсотків респондентів, то на сході країни такої думки дотримуються вже 54 відсотки.
"Курс федерального уряду по Україні не користується підтримкою більшості на сході країни, - сказав в коментарі для DW політолог Йоганнес Варвік (Johannes Varwick) з Університету Галле в Саксонії-Ангальт. - Я б, однак, не називав це проросійською позицією. Скоріше, йдеться про бажання більше спиратися на дипломатію, а не підживлювати конфлікт, який Україна не може виграти, дедалі новими постачаннями озброєнь".
Страх німців перед російською загрозою1 вересня федеральний уряд поклав на Росію відповідальність за спробу здійснити атаку безпілотником в аеропорту в Лейпцигу.
Через цей аеропорт проходить значна частина військової допомоги Україні. Президент РФ Володимир Путін у відповідь назвав ці звинувачення "серйозною помилкою", а міністр закордонних справ Сергій Лавров навіть охарактеризував їх як "початок справжньої війни". Цей обмін заявами став новим витком ескалації і так напружених відносин.
Згідно з останнім опитуванням ARD-Deutschlandtrend, 56 відсотків німців сьогодні вважають, що Росія становить для них сильну або дуже сильну загрозу. Але й тут помітна різниця: жителі Східної Німеччини та прихильники АдН сприймають РФ як загрозу значно рідше, що, зважаючи на все, також позначилося на результатах виборів у Саксонії-Ангальт.
Політолог Свен Лойніґ (Sven Leunig) з Єнського університету в Тюрингії пояснює реакцію східних німців, зокрема на тлі недавньої ескалації довкола Лейпцигу, наступним чином: "Йдеться не так про принципове неприйняття підтримки України, як про реакцію, засновану на страху. Люди хочуть триматися подалі від конфлікту, щоб самим не виявитися глибше втягнутими в нього. І це, звісно, посилює позиції таких партій,
як АдН, ССВ та Ліва партія, які апелюють до таких настроїв".
Підтримка України втрачає прихильників і в силу іншої причини. АдН і ССВ активно переконують співгромадян, що гроші, які виділяють Україні, могли б бути спрямовані на соціальні потреби в самій Німеччині. Депутат АдН Ґотфрід Куріо (Gottfried Curio), наприклад, звинуватив федеральний уряд у тому, що він скорочує соціальні виплати та підвищує податки, "щоб і далі дарувати мільярди за кордон" та фінансувати "чужі війни", зокрема в Україні.
Читайте також: Вадефуль у Києві: Війна РФ проти України - найбільша загроза для Європи
Готовність німців підтримувати Україну зменшується, але поступовоВтім канцлер Мерц переконаний, що його політика, як і раніше, користується підтримкою як у політичних колах країни, так і в суспільстві. У ході недавніх дебатів у Бундестазі, відповідаючи на вимоги АдН відновити постачання енергоносіїв з Росії та припинити підтримку України, він заявив: "Шляхом, який ви тут пропонуєте, більшість депутатів німецького Бундестагу не піде. І більшість громадян ФРН також його не підтримує.
Ми і в майбутньому захищатимемо нашу свободу".
Однак опитування ARD-Deutschlandtrend за останні роки показують, що підтримка України серед населення поступово знижується. На думку Свена Лойніґа, федеральний уряд поки не перебуває під тиском, який змусив би його переглядати свою українську політику, оскільки нинішній курс, як і раніше, користується підтримкою: "Загроза з боку Росії справді сприймається суспільством. Але якщо в довгостроковій перспективі підтримка населення ослабне, уряду рано чи пізно доведеться на це реагувати".
Україна - другий Афганістан?Його колега Йоганнес Варвік, навпаки, вже зараз радить змінити курс, хоч й не стільки через суспільні настрої в Німеччині: “Так, ми повинні стояти на боці України. Але бути на боці України не означає підтримувати безнадійну війну на виснаження без життєздатної політичної стратегії. Це веде до подальшого виснаження українських ресурсів, навіть якщо подібна політика подається як дружня до України".
Критики проводять паралелі із західною інтервенцією в Афганістані, яка через 20 років, після багатомільярдної допомоги та загибелі близько 3500 західних військовослужбовців завершилася приходом руху "Талібан" до влади.
Однак Свен Лойніґ не згоден з таким порівнянням: "Думаю, ці випадки не можна вважати ідентичними. В Афганістані мала місце пряма військова інтервенція західних держав з використанням сухопутних і повітряних сил. У випадку України йдеться про військову допомогу і постачання озброєнь. Але в суспільстві існує побоювання, що війна триватиме дуже довго, і тут дійсно можна провести певну паралель з Афганістаном, а Україна у кінцевому підсумку все одно може опинитися перед необхідністю капітулювати".
Втім поки ніщо не вказує на перегляд позиції федерального уряду. Міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль (Johann Wadephul) під час візиту генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Берліна заявив: "Німеччина не має наміру звертати з обраного курсу", - зокрема попри внутрішньополітичні дискусії.
