Рада Європи посилює роботу за ключовими для України напрямами — від притягнення Росії до відповідальності та запуску компенсаційного механізму до підтримки ветеранів і повернення викрадених українських дітей. Водночас в організації дедалі чіткіше говорять про російську загрозу не лише для України, а й для всього європейського континенту. Як змінюється позиція європейських партнерів, коли можуть розпочатися перші компенсаційні виплати та яку допомогу Рада Європи готова надати Україні — в інтерв'ю з постійним представником України при Раді Європи Миколою Точицьким в інтерв'ю телеканалу FREEДОМ.
Ведучий — Олег Борисов
https://www.youtube.com/watch?v=Yz75Wo5Kf9Y
"Підтримка нашим Збройним силам має бути"— Я хотів би звернути увагу на ваш виступ і виступ генерального секретаря Ради Європи Алена Берсе.
Я порівнюю сесії й бачу, що щоразу вони стають більш конкретними: від soft power, м'якої дипломатії, переходять до чіткішої позиції. Генсек, наприклад, сказав, що Рада Європи підтримує Україну в дипломатичній сфері, у питаннях прав людини і так далі, але це не скасовує необхідності військової підтримки. Раніше з вуст представників цієї інституції я такого не чув. Вважаю, що робота української делегації, зокрема ваша особиста, полягає в тому, щоб максимально просувати інтереси України.
— Так,
ви абсолютно праві: основним інструментом цієї організації є створення правового поля. Генеральний секретар чудово розуміє, що сьогодні Російська Федерація абсолютно не готова до переговорів дипломатичним шляхом. Про це неодноразово говорили і наш президент, і керівник зовнішньополітичного відомства, і, в принципі, народ України.
Тому зараз ми бачимо чіткішу артикуляцію позиції: ми робимо свою роботу, пов'язану насамперед із відповідальністю, яку Російська Федерація та її головні злочинці рано чи пізно понесуть. Однак підтримка нашим Збройним силам має бути — у тій формі, яку ця організація може забезпечити в межах свого статуту.
Ви пам'ятаєте, коли ми були присутні на презентації Плану дій для України, ми говорили про три-чотири основні елементи. Один із них — відповідальність: Реєстр збитків, компенсаційна комісія та трибунал.
Тепер є й інші напрями, на яких ми концентруємося. Один із них — допомога в соціальній та правовій адаптації наших ветеранів.
Уперше ця організація за сприяння Секретаріату Ради Європи та наших послів і, звичайно, з ініціативи української сторони підготувала документ,
пов'язаний із необхідністю захисту прав і соціальної адаптації ветеранів не лише в Україні, а й у Європі загалом.
Є два документи: один пов'язаний із європейськими ветеранами, другий — з Україною. Їх об'єднання означає, що Парламентська асамблея закликає держави — члени організації сконцентрувати зусилля на створенні в Україні центру правової, соціальної та медичної допомоги нашим ветеранам, а також на взаємодії з європейськими ветеранами.
Повернення українських дітей і допомога після повернення— Ще одна дуже важлива тема — українські діти, яких Росія продовжує викрадати. Ми також бачимо, як Росія виховує цих дітей, змушує їх не любити Україну або взагалі не вважати Україну своїм домом. На майданчику Ради Європи ведеться велика робота з цього питання.
— Під час спілкування з генеральним секретарем після його візиту до Нью-Йорка минулого тижня ми побачили, що і в цій сфері у держав — членів Ради Європи і насамперед у генсека є своє бачення.
Ця організація першою вказала Російській Федерації на двері, оскільки та не виконувала свої зобов'язання за статутом і, насамперед,
за Конвенцією про права людини. Тому у держав — членів організації немає комунікації з Російською Федерацією.
Генеральний секретар розпочав переговори з міністрами закордонних справ наших друзів і партнерів за межами Ради Європи, які можуть сприяти поверненню українських дітей.
Після повернення дітей Рада Європи готова долучитися до роботи. Це частина нашого Плану дій до 2030 року: реабілітація, соціальна адаптація і, звичайно, психологічна допомога дітям. Для цього є експертиза, можливості та фінансування.
Тобто робота складається з двох частин. Перша — генеральний секретар і держави — члени Ради Європи взаємодіють із посередниками, країнами, які можуть допомогти нам повернути дітей, оскільки прямого діалогу з Росією у нас немає.
Друга частина починається безпосередньо після повернення дітей — це надання їм допомоги та сприяння їхній адаптації.
Коли може запрацювати компенсаційний механізм— Компенсаційний механізм — ще одна дуже важлива тема. Наскільки я розумію, вже пройдено значну частину шляху до того, щоб українці могли отримати компенсації за зруйноване житло та інші збитки, завдані російською війною проти України.
— Так,
це другий елемент так званого блоку відповідальності. Сьогодні вже 41 держава приєдналася до Конвенції про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв для України. Починали ми з 36 держав плюс Європейський Союз.
Однак нам ще не вистачає ратифікацій. Кожна країна, яка приєдналася до документа, має ратифікувати цю конвенцію. Лише після того, як це зроблять 26 держав, механізм зможе запрацювати.
Є Реєстр збитків, куди вже подаються заяви. Сьогодні було оголошено, що відкриті всі категорії для подання заяв, тисячі заяв уже розглянуто.
Щойно запрацюють сам компенсаційний механізм і компенсаційний фонд, розпочнуться перші виплати. Тому одне з наших завдань зараз, під час засідання Парламентської асамблеї, — розмовляти з парламентарями держав-членів і закликати їх якомога швидше провести необхідні ратифікації.
"Ворог уже тут"— Наскільки європейські партнери розуміють небезпеку, яку Росія становить для всього континенту?
— У цій організації 46 держав. Серед них є наші близькі сусіди, є країни, які разом із нами пройшли історію Радянського Союзу, є північні держави,
які знають, що таке Росія, зокрема Фінляндія.
Вони розуміють цю загрозу дуже добре, ясно і чітко. Їм не потрібно двічі щось пояснювати.
Щодо інших країн, то окремі депутати й парламентарі, які перебувають далі від Східної Європи та мають дещо інше коло інтересів, на жаль, потребують додаткової роботи.
Саме в цьому й полягає завдання нашої парламентської делегації в Парламентській асамблеї: пояснювати ризики — від гібридної війни, фейків, дезінформації та пропаганди до чіткого розуміння того, що ворог уже тут.
Сьогодні війна ведеться за двома напрямами. Перший — конвенційний, тобто гаряча фаза війни в Україні. Другий — гібридна війна, яка не менш небезпечна з погляду впливу на свідомість людей, а отже, і на те, за кого громадяни тієї чи іншої країни голосуватимуть.
Це дуже важливо розуміти. І Рада Європи також має працювати над створенням ефективних механізмів протидії таким загрозам.
