І вкотре батьки оплакують смерть дітей. Полтава знову прощалася зі своїм захисником Сергієм Мірошниченком. Його в останню путь до Свято-Успенського кафедрального собору прийшли провести рідні, близькі та побратими. Побувала там і наша знімальна група.
— Якби не ця війна, то й син був би живий. Кому вона потрібна?
У Полтаві попрощалися із 47-річним Сергієм Мірошниченком. Ще один захисник загинув за незалежність України. У Свято-Успенському кафедральному соборі влаштували чин відспівування.
На війні Сергій Мірошниченко був стрільцем-оператором механізованого батальйону. Про свою роботу особливо не розповідав, — згадує батько загиблого Микола Федорович.
Микола Мірошниченко, батько загиблого Сергія Мірошниченка Каже: воно тобі не потрібно про військове. А так що за війну розкажеш — холодно, сиро, гидко. Уважний був, добродушний і взагалі гарний, ну як син. Завжди турбувався за батька. Дзвонив часто, бо мені доводилося вдома бути одному. Приїжджав у відпустку, збирався ще приїхати. Бачите, не приїхав.
У мирному житті Сергій Мірошниченко працював водієм одного з полтавських підприємств.
Та з початком повномасштабного вторгнення стояти осторонь не зміг. У квітні минулого року його призвали до лав ЗСУ. Він мав звання — старший солдат, згадує колега Сергія Владислав Іщенко.
Владислав Іщенко, колега загиблого Сергія Мірошниченка Ми більше з його батьком товаришували. На роботі було їх 60 водіїв. Був безвідмовний, хлопці завжди зверталися. Була гарна людина. Добродушний, веселий хлопчина. До обов’язків ставився нормально. Був гарний товариш, надійний. Шкода, що його вже немає. Царство йому небесне.
Загинув полтавець 20 жовтня цього року в результаті поранень, які отримав під час мінометного обстрілу позицій підрозділу. Сталося це біля села Площанка Сватівського району, що на Луганщині. У нього залишилися батько та сестра. Поховали бійця на Затуринському кладовищі.
