Взірець справжнього чоловіка та патріот. Саме таким згадують загиблого 36-річного військового Ігоря Дорошенка його близькі. Сьогодні йому на фасаді 26-ї школи відкрили меморіальну дошку. Більше бачила наша знімальна група.
— Я йому пообіцяла, що все буде добре, ми справимося з цим — і він мені очима кивнув.
Кивнув, сподіваючись, що дійсно все буде добре, чоловік полтавки Марини Дорошенко перед своєю фатальною операцією у лікарні після важких поранень на полі бою. Отримав їх 36-річний військовий Ігор Дорошенко поблизу міста Соледар Донецької області. Дружина полеглого військового Марина Дорошенко ділиться: їх перша зустріч відбулася у далекому 2006 році, хоча, мабуть, могла бути набагато раніше.
Марина Дорошенко, дружина загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Як виявилося, ми навчалися з Ігорем через стінку в сусідніх класах, в одній школі, але тоді один одного не знали. Ми доволі швидко, ми менше, ніж через пів року, почали разом жити й зрозуміли, що ми є одним цілим.
Сьогодні у 26-ї школі, поріг якої майже 30 років тому Ігор переступив вперше, з’явилася закарбована згадка про нього — меморіальна дошка.
Її відкрили усією родиною Ігоря Дорошенка. Проте право зняти полотно надають дванадцятирічному сину полеглого воїна Марку.
Трагічна, проте священна сторінка у пам’яті 26-ї школи, — говорить про відкриття меморіальної дошки колектив навчального закладу.
Наталія Гонжак, директор Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №26 Ніхто з нас не міг уявити, що Ігор Дорошенко посміхатиметься нам не вулиці, бо він завжди посміхався на уроці, в шкільному коридорі, а посміхатиметься нам з меморіальної дошки. З цієї фотографії.
Тетяна Васильєва, класний керівник загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Слово «люблячий», напевне, йому підходить якнайбільше. Люблячий батьків, дружину, свого сина, якого він привів навчатися в рідні стіни. Як він радів, коли бачив зустрічав нас, вчителів, і говорив про те, що тепер він спокійний за Марка, тому що впевнений, що Марк у надійних руках.
Почуття гумору та зірвані уроки, — це те, чим запам’ятався Ігор у школі, — говорить його однокласниця Єлизавета Корнієнко.
Єлизавета Корнієнко, однокласниця загиблого захисника України Ігоря Дорошенка На нього дуже довго неможливо було злитися. Він надзвичайно доброю людиною був, він завжди приходив на допомогу, з гострим почуттям справедливості. Він завжди був готовий захищати слабших. Коли в 2014 році він вступив до лав ЗСУ, ніхто навіть не здивувався, бо це було наче його покликання.
Батьки загиблого Ігоря Дорошенка згадують,
як змінювався син дорослішаючи.
Тетяна Олександрівна, мама загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Маленьким він був дуже домашнім, дуже мамин був. Але, коли вже став підлітком, тоді його більше цікавила міліція, поліція на той час. Він у нас пішов у поліцію. Він дуже хотів. Ми два роки вступали, не могли вступити. А врешті після армії він пішов, він був у поліції, в карному розшуку.
Анатолій Іванович, батько загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Коли почалася в 2014 році АТО, він сказав: «Я не хочу, щоб вони прийшли сюди, щоб дійшло воно до нас». У нього відчуття справедливості гостре. І через те, він пішов захищати нас.
«Для мене взірець справжнього чоловіка, він був, є і буде», — так про свого старшого на 7 років брата говорить його сестра Людмила.
Людмила, сестра загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Він ніколи не поскаржиться, ніколи нікому не буде плакатися, він справжній чоловік. Все моє дитинство цікаве через те, що у мене був старший брат. Моє дитинство було б взагалі не таким. Мав надзвичайне почуття гумору, яке випробовував на мені. Дуже любив розігрувати мене, просто мільйон історій, любив лякати. Потім сміятися над цим. Навчив плавати.
Спочатку мріяли про сина.
Його і подарувала доля, — згадує про спільні із чоловіком бажання його дружина Марина Дорошенко.
Марина Дорошенко, дружина загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Далі ми мріяли про донечку так цього і не встигли. Також за період повномасштабного вторгнення він мріяв, завжди говорив: «Я так хочу звільняти Кирилівку». Оце була його запеклою мрією. Ми їздили туди протягом кожного року.
Найцінніші моменти з батьком — назавжди в пам’яті, — говорить син загиблого героя Марк. Згадує одне з них.
Марк, син загиблого захисника України Ігоря Дорошенка Поїхати постріляти, в поле виїхати. На початку не дуже виходило, а потім нормально.
— Героям слава, всім захисникам, що полягли за нашу Україну, наше майбутнє, щастя і талант, завдячуємо тобі, вкраїнській силі.
Ігор Дорошенко нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Кавалер орденів «За мужність» III ступеня та «За мужність» II ступеня (посмертно).