Полтава

У Кременчуці попрощалися з Володимиром Бердником — справжнім професіоналом і людиною честі

На якій би посаді Володимир Миколайович не працював, до роботи завжди ставився відповідально.

На 75-му році життя зупинилося серце відомого кременчужанина Володимира Бердника. Прощання відбулося сьогодні на Свіштовському кладовищі, де зібралися рідні, друзі, колишні колеги померлого.
На похорон прийшли віцемерка Тетяна Неіленко, голова міської організації профспілки працівників державних установ Тетяна Діденко, ексдепутат Кременчуцької міської ради Василь Щобак, колишній начальник КВП "Кременчуцьке управління капітального будівництва" Микола Шендрик та інші.

«Володимир Миколайович Бердник народився 22 серпня 1950 року в селі Ігнатівка, Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Там пройшли дитячі роки, там він закінчив школу. Здобувши фах інженера, був направлений на роботу у Кременчуцький міськмолокозавод. Так у 1972 році розпочалась його трудова діяльність інженером з техніки безпеки.

Звідти був призваний на строкову військову службу. Демобілізувавшись, повернувся знову на молокозавод. Володимир Бердник працював на різних підприємствах, на керівних посадах: на кондитерській фабриці — начальником торгово-комерційного комплексу, працював директором ПП "Бітюг", генеральним директором "Придніпровський агропромисловий союз", а в останні роки трудової діяльності був заступником директора з маркетингу та персоналу на телекомпанії "Візит". Звідти й пішов на заслужений відпочинок», — розповіли під час поховання.

На якій би посаді Володимир Миколайович не працював, до роботи завжди ставився відповідально — про це пригадують колеги.

Багато енергії, терпіння й наполегливості він віддав справі. Його трудовий шлях — це зразок порядності, чесності, приклад працелюбності. Він був висококваліфікованим спеціалістом, дисциплінованим і технічно грамотним.

Також Володимир Бердник був люблячим чоловіком, батьком і дідусем. З дружиною Галиною Іванівною вони йшли пліч-о-пліч по життю 54 роки. Виховали двох доньок — Олену і Ольгу. Він був для них турботливим і мудрим батьком. Доля подарувала йому чотирьох улюблених і люблячих онуків.

Мав багато вірних друзів. У житті Володимир Миколайович гарно співав, грав на баяні. А ще — писав вірші, складав вітання, любив природу, води Дніпра, ходив на полювання.

Світла пам’ять про Володимира Миколайовича Бердника назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег і всіх, хто мав щастя знати цю добру, щиру, професійну людину.

Марина Соловей

школа, Посад, Доля, соловей, рада

Читайте ще