Полтава

"Дійсно чоловіки, дійсно воїни, дійсно Герої": Кременчук провів в останню путь Захисників Андрія Романенка та Богдана Манька

Вічна пам'ять!

Сьогодні Кременчук попрощався із двома Захисниками України, відданими синами Батьківщини — Романенком Андрієм Михайловичем та Маньком Богданом Ігоревичем.

До Міського палацу культури зійшлися сотні людей, серця яких спіткало спільне горе. Рідні, близькі, друзі, колеги та побратими прийшли провести в останню путь двох Героїв та віддати шану тим, хто мужньо захищав усіх нас.

Як повідомив військовослужбовець із позивним "Лиман", Андрій та Богдан разом прийшли на фронт:

"Сержант Манько Богдан Ігорович, 1988 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук, навчався у Кременчуцькій гімназії №26. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року. У військовій частині обіймав посаду оператора безпілотних літальних апаратів. Загинув 1 липня 2025 року виконуючи було завдання по захисту України в районі населеного пункту Василівка Сумського району Сумської області"

"Солдат Романенко Андрій Михайлович, 1976 року народження. Народився та проживав у місті Кременчук, навчався у Кременчуцькій гімназії №1. Закінчив ВПУ №7 та КрНУ імені Михайла Остроградського за спеціальністю юрист. Працював на "Кременчукводоканалі". Призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року. У військовій частині обіймав посаду оператора безпілотних літальних апаратів. Загинув 1 липня 2025 року виконуючи було завдання по захисту України в районі населеного пункту Василівка Сумського району Сумської області"

Тяжка втрата спіткала не тільки рідних та близьких, а й тих, хто пліч-о-пліч боронив Україну від російської агресії.

"Ми заходили разом, були під Костянтинівкою з Бодіком. Гарний він хлопець, не боягуз, завжди посміхався, якийсь такий веселий. Підтримував всіх і це було немаловажним, тому що важко було заходити і важко було виходити на ті позиції, але Богдан завжди був поряд і завжди ніс найважчу ношу. Якщо важко чи незручно щось, то він все одно вкладався в працю. З другим хлопцям ми особисто не перетиналися на бойовій, але по розмовах хлопців Андрій справжній воїн, справжній козак і всіх дуже шкода. Шкода, що така війна є насправді, але треба боронитись, треба єднатись, треба бути ще злішими до ворогів" - ділиться ветеран війни Іван Балацький.

Сум та біль застиг в очах тих, хто знав Захисників особисто.

"Хлопці приєдналися до нашого підрозділу не так давно, але вони прийшли зі словами: "Ми хочемо бути максимально корисними". Вони загинули, виконуючи завдання по захисту нас всіх, наших сімей, загинули під час виконання бойового завдання.

Богдан та Андрій - це була моя опора. Насправді таких було дуже мало, це тих, на кого можна було в будь-який момент покластися. Вони виконували купу задачу. Не було такого, що не можу, боюся, ще щось, чітко виконували все. І це дійсно втрата. Це дійсно воїни, це дійсно чоловіки, дійсно герої", - каже командир підрозділу.

Пам'ять про Андрія Романенка та Богдана Манька назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Вони були справжніми Героями, відданими своїй країні та людям.

Поховали їх на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Вічна пам'ять та співчуття рідним!

Дарина Убийкінь

Фото Микити Ліцкевича

фронт, Лиман, Культура, Посад

Читайте ще