Полтава

Смерть не забрала честь: Кременчук вшановує полеглих у рαшиcτському полоні

Фотофакт.

Сьогодні до Дня вшанування пам'яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні у Кременчуці відбулося урочисте покладання квітів.

Дня, що є вже 1251 днем від початку повномасштабного рαшиcτського вторгнення в Україну.

Цю війну можна виміряти не лише часом. Площею загарбаних і звільнених територій, об'ємом зброї використаної і знищеної, загальною вибуховою силою усіх видів снарядів у тротиловому еквіваленті... Але найстрашніше, вимірювати її життями наших захисників.

Вже вісім років, розпочатої антитерористичної операції проти загарбників, нашій кременчуцькій громаді коштували більш ніж шістдесяти дорогоцінних життів. Наразі це вже сотні загиблих і з кожним днем ця ціна тільки збільшується.

Портрети, портрети, портрети тепер стоять перед нами і кожен розкриває характер та долю героя. Кожен крок у бік війни – це вже подвиг, бо той хто попереду закриває собою не лише побратима, свій підрозділ, а й кожного, хто живе вважай мирним життям тут у Кременчуці. Для нашої спільної пам'яті є надзвичайно важливим,

разом із рідними людьми зберігати кожну, навіть найважчу, гірку і нестерпну мить життя загиблого земляка.

Доля військовополонених «Азова» і, загалом, Маріуполя та Азовсталі від самого початку війни стала символом небайдужості українців до долі синів власного народу, на відміну від рαшиcτського наративу: потрапив у полон значить зрадив - адже імперія будується не на любові і відданості, а лише на страху і покаранні.

Символом незламності не лише для України став розстріляний полонений Олександр Мацієвський. Юні українські партизани Бердянська, 16-річні підлітки, Тігран Оганнісян та Микита Ханганов загинули, надіславши останнє повідомлення: Це смерть, пацани. Слава Україні!

Серед героїв Кременчука, які вистояли на Азовсталі у Маріуполі, потрапили у полон, але в ніч з 28 на 29 липня 2022 року загинули під час влаштованого рαшиcτами кривавого теракту в Оленівці імена Ігоря Холодняка та Ярослава Отрока. В жовтні-листопаді 2024 року, перебуваючи у полоні на території російської федерації помер від ймовірних тортур та відсутності лікування Євген Тімченко.

Український народ впевнений у гідності та силі духу своїх синів та доньок,

в яких би обставинах вони не опинились! Навіть в окупації і в полоні справжні українці живуть заради Батьківщини. А ті хто гинуть доводять незламність свого духу, смертю прославляють свою націю.

Українці у своїй більшості завжди пишалися своєю славною історією, величними постатями нашого народу, звитяжними подвигами минулих поколінь. Сучасні українці навіть уявити не могли собі ті випробування, які ляжуть на їхню долю у ХХІ столітті і те, якими титанічними зусиллями їм доведеться захищати власну гідність, волю та незалежність своєї Батьківщини.

В усі часи матір народжує доньку або сина для продовження роду, для продовження життя. Героєм ніхто не народжується. Але доля обирає тих, хто гідний стати героєм. Голос матері, її слово у цей день нехай долине до небес та буде щиро почутий нашими серцями.

Після вступного слова та хвилини мовчання матір Ярослава Отрока мала слово.

"У Волноваській колонії №20 в селищі Оленівка, де утримуються захисники Маріуполя, які вийшли за наказом вищого керівництва України з Азовсталі, за попередньо складеними списками перевели 193 людини другого ангару на території промзони колонії. 28 липня 2022 року близько 22:30 пролунали вибухи, після чого барак, в якому спали військовополонені, почав горіти. Багато захисників загинуло одразу. Частина з них загинула від ненадання медичної допомоги працівниками колонії. Поранених захисників, які дивом вижили тільки під ранок почали транспортувати до медичних закладів тимчасово окупованого Донецька. Транспортування було таким неналежним. Поранені складали один на одного як худобу та везли їх вибоїними дорогами. Через це декілька військовополонених загинули. Серед них був і мій син Ярослав. А інші отримали нові поранення.

Внаслідок теракту в Оленівці загинуло близько 50 військовополонених та близько 130 отримали поранення. У жовтні 2022 року Україні вдалося повернути тіла загиблих під час теракту захисників, тоді передали тіло мого сина. Більшість із них рідні вже змогли поховати, але досі триває ідентифікація тіл. Ми не знаємо точних цифр і загиблих станом на зараз. Досі у полоні перебуває понад 100 поранених, серед яких 52 отримали важкі поранення в ту страшну ніч. У рідних немає інформації про те, що з їхніми близькими, чи вдавалась їм належна медична допомога, де вони утримуються, немає зв'язку.

Міжнародні організації не діють попри те, що теракт в Оленівці був спланований заздалегідь і це грубе порушення міжнародного гуманітарного права", - розповідає жінка.

Громадська спільнота Оленівки, яка об'єднує родини полонених та вбитих під час теракту захисників, намагається робити все можливе для того, щоб про теракт не тільки пам'ятали, але й щоб притягнути росію до відповідальності за цей воєнний злочин та пришвидшити повернення поранених захисників.

У грудні минулого року громадська організація "Спільнота Оленівки" спільно з українськими правозахисниками надіслали повідомлення до Міжнародного кримінального суду із закликом розслідувати масове вбивство та катування українських військовополонених в Оленівці.

"Ми вважаємо, що розголос може допомогти нам досягти наших цілей. Ми просимо вас долучатися до цього розголосу, щоб ми спільними зусиллями змогли перемогти нашого головного ворога - росію.

Мій син, навіть виходячи в полон він не зняв шеврон. В колонії він залишався вірним присязі, він не зламався. Тримався гідно з честю. І для мене як для мами це не просто біль, це ще й гордість за сина, за його силу, за його дух.

І ми не маємо права забути Маріуполь, Оленівку, наших загиблих захисників. Це пам'ять, це наше серце, це наш обов'язок і наш шлях до перемоги", - звучить у підсумку.

Неодмінно, за кожне втрачене життя на землі буде суд і покарання винних. На тому суді, буде він земний, чи небесний, голос матері буде вирішальним, якого убояться і кати і вбивці. Так неодмінно буде...

Вшануємо пам'ять наших полеглих захисників та захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Світла їм пам'ять.

Дарина Убийкінь

Фото Микити Ліцкевича

Заклад, Громада, Селище, Доля, суд

Читайте ще