У Кременчуці відбулася акція «Не мовчи! Полон вбиває!».
Сьогодні у Кременчуці пройшла традиційна акція-нагадування про військовополонених під назвою «Не мовчи! Полон вбиває!»



Її організували родини військовослужбовців, які перебувають у російському полоні. Мета заходу – привернути увагу до проблеми, що українські воїни, серед яких чимало захисників з полку «Азов», і досі утримуються ворогом у нелюдських умовах.




Вкотре біля Палацу культури «Кредмаш» зібралися ті, чиї серця сповнені болю та надії – матері, дружини, сестри та діти полонених. На початку акції учасники перекрили вулицю Халаменюка, аби провести всеукраїнську хвилину мовчання. Рух транспорту зупинився на кілька хвилин.



На захід завітав Герой України Олександр Кроковець який висловив свою підтримку родинам військових. Люди тримали плакати з фото та гаслами, у кожного – своя історія, але спільний біль за тих, хто досі не вдома.
У словах рідних – учасниць акцій лунає надія.
"Стаю за військовополонених і безвісти зниклих усіх. У мене син був у полоні. Виходив з «Азовсталі» з 2022 року і майже вже рік тому його повернули, але я ще підтримую, тому що досі побратими його в полоні, і вважаю, що поки кожен не повернеться, я буду тут з дівчатами, з хлопцями" – говорить учасниця акції Вікторія.

Жінка зазначає, що її син, перебуваючи у полоні, знав про ці акції, які влаштовують рідні військовослужбовців.
"Це дуже підтримує хлопців, це надає їм віру, силу, надію на те, що вони не забуті, на те, що про них є розголос", – її слова.
Хоч нерідко доводиться натикатися на стіну байдужості.
"Хочемо, щоб скоріше наші хлопці – захисники і захисниці – повернулися додому і щоб кожна мати, дружина побачили рідних. Його вже немає три місяці, і якоїсь інформації ми не знаємо, але надіємося, що він скоро повернеться додому. Воював на Донецькому напрямку.
Я приїхала з передмістя, Хмельницька громада. Треба віддати шану нашим захисникам, що вони боронять нашу країну, тому що ми хочемо жити у вільній, демократичній країні, щоб наші діти й онуки мали краще майбутнє і щоб ми не були від когось залежними – за вільну нашу неньку Україну. Героям слава!" – слова Зої і Даші.

Яна чекає і вірить, що рідна людина – жива.

"Сталося 12 лютого 2025 року на Покровському. Зник безвісти, а зараз – повна тиша, нічого від командування немає. Ми навіть на розслідування ніяк подати не можемо. Вже тричі подавали заяви. Ось так працює командування. Ми чекаємо. Ми віримо, що наша рідна людина жива і повернеться" – говорить жінка.
Ранить і байдужість кременчужан, яких не торкнулося горе цієї війни.

"Сьогодні акція на підтримку полонених та безвісти зниклих відбулася знову з хвилини мовчання. Ця акція – ми перекривали вулицю Соборну та Халаменюка. На попередній акції, яка теж відбувалася минулого тижня о 9-й, ми теж так робили. На жаль, я бачила машини, які розгорталися, не могли прочекати цю хвилину мовчання й від’їжджали. Були й ті, які підтримували, але вони сиділи, не виходили з авто. Хтось включив аварійку. Мене це дуже непокоїть. Це прикро, що так у нас ставиться суспільство. І я знову звертаюся до нашої Кременчуцької влади з проханням, яке я висловлювала в петиції щодо вшанування пам’яті загиблих: щоб по всьому місту лунала ця хвилина мовчання з попередженням про її початок, аби люди чули, зупинялися й вшановували пам’ять" – говорить учасниця акції Маргарита.
Вона висловила сподівання, що міська влада підніме прапор надії біля мерії, як це урочисто зробила Кременчуцька райрада, а також створить Алею надії з портретами Героїв, які зараз безвісти зниклі.
Акції на підтримку військовополонених у Кременчуці стали символом незламності та віри у повернення кожного воїна. Рідні й надалі закликають суспільство та владу не залишатися осторонь, адже кожен день у полоні – це випробування на життя і смерть.
Олена Ліпошко
Фото Ігоря Борисевича