Полтава

«Був вовченям, а став вовком»: Кременчук прощається з воїном-азовцем Вадімом Бахмутенком

Сиротами залишилися троє дітей — усі дівчатка. Мати втратила сина.

Сьогодні у Кременчуці — жалоба. Біля міського палацу культури майорять прапори «Азову», державний прапор на будівлі приспущено. Місто прощається із Захисником, мужнім воїном Вадімом Бахмутенком який 20 серпня 2025 року героїчно загинув, обороняючи територіальну цілісність України під час агресії російської федерації.

Вірний син, люблячий чоловік і батько, випускник Кременчуцької гімназії №9 та ВПУ №7, відданий захисник Батьківщини…

Містяни ставали на коліна, зустрічаючи труну із загиблим. Віддати шану приїхали побратими — ті, з ким Вадім відстоював зі зброєю в руках незалежність нашої країни.

Друг «Мажор», який знав «Вадоса» з 2022 року, згадує:

«Разом потрапили з піхоти в танковий батальйон, були поруч. Чуйний. Але ніколи не лякався виконувати завдання. Це герой, який віддав своє життя за нашу Батьківщину. Пишаюсь, що був поруч із ним цей шлях і дуже жалкую, що він короткий. Незважаючи на те, що він був доброю людиною, він був принциповим, міцним, з характером. Всі якості, які потрібні для воїна. Витривалий».

У жалобі родина. Сиротами залишилися троє дітей — усі дівчатка. Мати втратила сина.

Тітка загиблого Тетяна говорить:

«Дуже велике горе прийшло у нашу сім’ю. Загинув справжній воїн, Герой, Бахмутенко Вадім Павлович. Дуже велика скорбота і біль на душі. Ми сьогодні проводжаємо його в останню путь. Поруч зі мною його брати Толик, Антон, Віталій».

Брат Анатолій (на фото крайній зліва зазначає, що шлях воїна Вадім розпочав ще у 2015 році, коли добровольцем пішов на фронт і пройшов АТО:

«10 років і один місяць він, патріот нашої країни, стояв на захисті України. Він любив її до останньої краплі своєї крові і віддав життя за це».

Рідні згадують його дитинство:

«Він був золотою дитиною. Тихий, скромний, але замкнутий. Завжди був у собі. Був вовченям, а став справжнім вовком».

Брат Анатолій додає:

«Вадім навчався в ліцеї №6, гімназії №9, а згодом у Вищому професійному училищі №7. У цивільному житті навіть не встиг вибудувати кар’єру. Він працював завжди на війні. Якщо врахувати, що йому було 32 роки і понад десять років він воював, то ви ж зрозумієте, що він був професійним військовим. Коли розпочалась війна у 2014 році, він казав, що не може сидіти, склавши руки. У нього тоді вже була маленька дочка Злата, але він сказав: “Я маю захищати свою землю і свою сім’ю, свою дитину”».

Відспівували загиблого Героя у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій Вадім Бахмутенко знайшов у Меморіалі Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

Вадім Бахмутенко залишив по собі не лише військову звитягу, а й світлу пам’ять у серцях рідних, побратимів та земляків.

Його шлях — приклад справжньої відданості Україні. Його ім’я житиме у спогадах тих, хто знав його особисто, і тих, хто вшановуватиме кожного Героя, віддавшого життя за свободу.
Світла пам'ять Захиснику України.

Олена Ліпошко

фото Микити Ліцкевича

Тихий, Свобода, фронт, Культура, Вовк

Читайте ще