Полтава

Кременчуківцям вкотре нагадали про військових, яких чекають вдома попри відсутність інформації

Учасники акції намагаються донести свій голос у підтримку тих, хто, на жаль, зараз, можливо, перебуває у російському полоні у нелюдських умовах.

Сьогодні у Кременчуці вкотре пройшла акція «Не мовчи! Полон вбиває». Традиційно її учасники зібралися на розі вул. Соборній та пр. Свободи, щоб нагадати про своїх рідних та коханих, які стали на захист України, але тривалий час не виходять на зв'язок.

Тож діти, дружини, знайомі, друзі виходять на вулиці, щоб нагадати про тих, хто зник безвісти. Люди сподіваються, що більшість з цих оборонців перебувають у полоні, тому чекають на них вдома.

Учасники акції прагнуть, аби суспільство не забувало завдяки кому зараз живуть у більш спокійних регіонах України. Вони намагаються донести свій голос у підтримку тих, хто, на жаль, зараз, можливо, перебуває у російському полоні у нелюдських умовах.

Так, Світлана чекає на сина. Молодший сержант добровільно пішов захищати батьківщину у 2023 році. Військовий зник під час виконання завдання неподалік від Сіверська, що на Донеччині. Він не виходить на зв'язок понад 1,5 року.

«Я скільки до командирів зверталася, щоб хоч що-небудь мені розказали, як це було. Але ніхто нічого мені не говорить, «чекайте» і все», - розповіла жінка.

Вони пригадує, що за мирні часи її син працював на будівництві. Зараз його чекає не тільки мати, а й дружина та дві доньки.

Світлана зазначає, що незадовго до зникнення, чоловік був вдома у відпустці. І наче передбачав, що бачиться з рідними востаннє. Було таке відчуття й у матері. Але вона вірить, що її син повернеться додому.

«Поїхав з відпустки і сказав: «Мама, у нас, мабуть, дорога буде в одну сторону»… Я не хотіла його відпускати. А він каже: «Мама, мене там чекають побратими, я їх не можу оставити», - розповіла жінка.

Привертають увагу на свого сина й Маргарита з Ігорем, які вже більше року виходять на ці акції, щоб підтримати полонених та безвісти зниклих.

«Наш син - доброволець. Загинув у стрілецькому бою в Торецьку 10 листопада 24-го року. Але так сталося, що евакуювати тіло не вдалося під обстрілами, під мінування, під дронами», - розповів Ігор.

Він зазначає, що знають навіть адресу, де лежить тіло їхнього 35-річного сина, але, на жаль, не можуть його звідти забрати.

«Те, що було у сина з собою (телефон, документи), ми отримали... Останнє повідомлення від нього ми отримали за 4 години до цього бою, бо в них там був Starlink. Він написав нам: «Я вас дуже люблю». Це були останні його слова в житті. Тепер біль і гордість - два почуття, які нас супроводжує по життю», - поділився з нами Ігор.

Він додає, що разом з дружиною намагаються бути трохи позитивними, адже це потрібно українцям.

«Бо русня чекає від нас, що ми будемо бачити тільки чорний колір. Але є й інші кольори. І всі кольори - на цих прапорах (маючи на увазі українські, ред.). В прапорах надії», - вважає наш співрозмовник.

Пригадав він й те, що за мирний час їхній син працював на виробничому підприємстві. Але настав момент, коли він сказав: «Я йду». Батьки не стали заперечувати синові, бо то був його вибір.

Поспілкувалися ми із організаторами, які започаткували акцію «Не мовчи! Полон вбиває!» 10 грудня 2023 року. Вони нагадали, що засновниками цієї ідеї були саме родини військовополонених і безвісти зникли полку «Азов».

«Це всеукраїнська акція, яка проходить по багатьох містах України. Ще ми виходимо на акції в Світловодську та с. Павлищ. Але ми підтримуємо й акції в Градизьку», - розповіла нам Світлана.

Тож попри сльози, біль та нерадісні думки, рідні оборонців намагаються привертати увагу до тих, хто ризикуючи своїм життям, захищав кордони України від російської навали. Усіх їх чекають вдома та сподіваються, що станеться це якомога скоріше!

Олена Синтюрина

Відео Катерини Майдак

Роза, Свобода

Читайте ще