Вікторія Лоза стала координатором робочої групи Полтавської області при Громадській раді МВС. Ця група активістів співпрацюватиме з поліцією Полтавщини у різних проблемних питаннях: дотримання прав людини, боротьба з розповсюдженням наркотиків, нелегальних гральних автоматів та ін.. Наразі Вікторія також – єдиний представник Полтавщини у Громадській раді Міністерства внутрішніх справ.
- Вікторіє, як тебе взагалі «занесло» до Громадської ради при МВС?
- Як представник громадськості і директор ГО "Вартові життя", яке зймається начанням наданню невідкладної домедичної допомоги, я працюю разом з фахівцями Міністерства охорони здоров’я над деякими проектами. Два з них виявилися прямо дотичними до діяльності МВС. Тому нашу МОЗівську робочу групу – і мене в її складі – запросили до спільної роботи з працівниками силового відомства.
- Можна конкретніше – якими саме питаннями займаєшся?
- Наразі веду два напрямки. Перший – створення електронної бази даних медичних довідок. Їх повинні обов’язково мати всі, хто отримує водійські права, дозвіл на володіння зброєю і т.ін..
Це мав би бути серйозний документ, однак на сьогодні це, швидше, «фількіна грамота». Ні для кого не секрет, що довідки банально купують. Їх може отримати будь-хто, навіть психічно хвора людина чи людина, яка хворіє на алкоголізм чи епілепсію. Ви ж розумієте, наскільки такі люди небезпечні, коли вони за кермом чи мають вогнепальну зброю? Ціна питання - приблизно 200 грн.. В інтернеті купа оголошень з відповідними пропозиціями. Ми подзвонили по одному з номерів під час засідання робочої групи. Та не питання: сюди перерахувати гроші, там - отримати довідку, буквально пара днів. Аналіз по Києву - поки що його робили саме там, але, впевнена, по всій Україні ситуація не краща - показав, що кількість комісій, які медичні довідки видають, і самих довідок - неспівмірна. Комісій мало б бути в десятки разів більше. Тож зараз у МОЗ створюють електронну базу таких довідок. Хочемо, щоб усі вони були номерними. Зараз їх видають на спеціальних бланках, але їхній обіг вкрай слабо контролюється. Основна мета - лікар повинен нести відповідальність за те, що поставив свій підпис.
Зробив це без аналізів, огляду? Ясно, що такі речі мають каратися. По ідеї, за допомогою пари клавіш у цій базі даних можна буде точно з'ясувати, який лікар і коли видав довідку. Почуття відповідальності однозначно посилиться.
- А інший напрямок?
- Існує спільна постанова МВС та МОЗ №912. Вона передбачає, що, якщо поліція зупинила водія і підозрює, що він нетверезий, то може запропонувати йому пройти відповідний тест на місці. Те, що називається "дути в трубочку". Постановою визначено, що людина вважається "у стані алкогольного сп'яніння", якщо алкотестер показав наявність 0,2 проміле алкоголю і вище. У той же час, під час медичного освідчення, лікар бачить 0,4 проміле і визнає водія тверезим. Бо медики працюють за настановами 80-х років ХХ ст., коли стан алкогольного сп'яніння починався з 0,5 проміле алкоголю. Виходить, поліцейські роблять дурну роботу, а їх ще потім звинувачують у тому, що "придумали" водієві сп'янння. Хоча вони користуються своїм керівними документами. Зараз намагаємося прибрати цю невідповідність.
- Яке основне завдання усіх цих робочих груп та Громадських рад?
- Я вважаю:
акцентувати увагу високих чиновників на проблемах, які турбують громадян найбільше. Це ілюзія, що людина у владному кріслі знає все і про всіх. Повірте, спектр проблем в Україні надзвичайно широкий, і чиновники на міністерському рівні цілком можуть щось пропустити або не відчути, наскільки сильно це хвилює людей. Проблеми можуть бути як однаковими для всієї України - тоді на країну можна поширити успішний досвід вирішення однієї з областей, або актуальними для певного регіону і тому, можливо, не такими помітними. Але від цього не менш нагальними, насправді. Тож завдання громадськості - виявляти проблеми, доносити "вгору", так би мовити, факт їх наявності і пропонувати варіанти рішення.
- Безоплатно?
- Безоплатно. Поясню, чому я це роблю: можна дуже довго вголос прагнути реформ, засмучуватися, що вони відбуваються повільно, нарікати на бездіяльність чиновників і політиків... Але, якщо тільки нити, критикувати - то нічого не зміниться. Мені потрібні реформи. Моїм дітям, які мешкають у цій країні, потрібні реформи. Тому так - я десь жертвую власним часом чи силами,
але роблю те, що можу - для себе і для країни. На маленькій ділянці суспільної роботи. І багато інших небайдужих людей - так само. Насправді, впевнена, що нас могло б бути іще більше. Не всі наважуються. Все-таки це певний вихід із зони коморту.
- Думаєш, така участь громадськості у роботі на рівні міністерств ефективна?
- Минулого року я брала участь у спеціалізованих навчаннях: як мають взаємодіяти влада, різні служби у випадках з масовими жертвами. З нами працювали ізраїльські фахівці. Для цієї країни, на жаль, теракти - на сьогодні справа звична. Поза курсом розповідали багато цікавого. У тому числі, як запроваджують будь-які міни, навіть на державному рівні, в Ізраїлі. Так ось, всі ініціативи там ідуть знизу: від практиків, які цим користуються, людей, які з цим щодня стикаються. Колись в ізраїльській армії вирішили реформувати систему харчування. Розпочали не з приписів та директив "зверху", як це звикли робити у нас. А з того, що зібрали рядових кухарів різних військових частин. дали їм можливість поспілкуватися між собою, висловити незадоволення, сказати, якою вони бачать ідеальну систему харчування і що їм заважає зробити ізраїльську армійську такою ж. А потім попросидли підготувати конкретні пропозиції. І вже на їх основі, проаналізувавши, розпочали зміни. Результат: швидко, ефективно, і ті, від кого залежить запровадження (у даному випадку - самі кухарі) сприйняли реформу "на ура". Бо саме вони - її найперші творці. Упевнена, Україні слід перейняти цей досвід. Реформи, ініційовані знизу - найефективніші.
