Після служби та важкої втрати ветеран відновив відчуття сенсу і дисципліни завдяки роботі в міській раді та регулярним тренуванням у клубі єдиноборств.
26 листопада під час виконання бойового завдання загинув батько Віталія Власюка після цього він звільнився з лав ЗСУ і звернувся по підтримку до Сарненської міської ради, – повідомляє Сарненська міська рада.
Віталій служив понад 6,5 року – виконував бойові завдання, працював у навчальному центрі, обіймав офіцерські та бойові посади. Повернення до цивільного життя супроводжувалося невизначеністю: надто багато вільного часу і ризик «загубити» дисципліну. Міський голова Сарн Руслан Серпенінов запропонував йому роботу у міській раді, що повернуло відчуття корисності для громади, але для повного перезавантаження знадобився спорт.
Ще під час служби Віталій мріяв спробувати себе в клітці (октагоні). Після знайомства з Олександром Вакулком він почав тренуватися в Академії бойових мистецтв «Берсерк» під керівництвом тренера Артура Стахнюка Перший бій відбувся 26 квітня проти Олексія Басова за рішенням суддів Віталій програв,
але це його не зламало.
Тренер ставив йому за приклад девіз: «Хто не падав, той не вставав», — і Віталій відповів готовністю працювати більше. Замість трьох тренувань на тиждень він зайнявся шість днів на тиждень і почав поєднувати бокс, тайський бокс, джиу-джитсу та MMA.
Наполеглива праця принесла результати: 8 серпня на турнірі на підтримку 3-ї окремої штурмової бригади та Ветеранського корпусу Віталій Власюк здобув золоту медаль. «Для мене єдиноборства це війна з самим собою», – каже Віталій, пояснюючи, чому спорт допомагає ветеранам адаптуватися: «той самий адреналін, страх, мандраж перед невідомим».
За перемогами стоять виснажливі тренування, травми і щоденна дисципліна. У залі Віталій знайшов друзів, підтримку тренера, а також опору в рідних – матері та сестрі.
Наступна мета Віталія – створити в Сарнах ветеранський корпус або спортивну секцію у співпраці з Академією «Берсерк», щоб ветерани могли тренуватися разом, виступати на змаганнях і підтримувати одне одного під час повернення до цивільного життя.