Росія веде найдорожчу війну у своїй новітній історії — і водночас найповільнішу. Кожен новий метр землі коштує їй більше втрат піхоти, танків і мільярдів
Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) опублікував докладний документ «Russia’s Battlefield Woes in Ukraine», де підсумував бойові результати Москви за січень 2024 — травень 2025 року. Картина вимальовується парадоксальна: чим дорожчим стає кожен метр фронту для кремля, тим наполегливіше він штовхає свою армію на смерть.
На сьогодні російська армія зіткнулася із серйозними проблемами у бойовій ефективності, які проявляються через низький темп просування, значні втрати військової техніки та особового складу, а також обмежені територіальні здобутки. Згідно CSIS, ці ознаки вказують на серйозні тактичні й стратегічні прорахунки російського військового командування.
Варто зазначити, що темпи російського наступу, особливо з початку 2024 року, виявилися надзвичайно низькими. Наприклад, під час бойових дій навколо Авдіївки з жовтня 2023 до квітня 2025 року російські війська просунулися лише на 60 кілометрів,
що означає просування у середньому близько 135 метрів на добу. Подібна ситуація спостерігалась і під Куп’янськом, де просування становило лише близько 8 кілометрів за п’ять місяців. Ці показники суттєво контрастують із початковими стадіями війни, коли російські війська рухалися вперед із швидкістю у кілька кілометрів на день.
Також слід наголосити, що з січня 2024 року російські сили змогли захопити приблизно 5 000 квадратних кілометрів території України, що становить менше ніж 1% від усієї площі країни. Ці територіальні здобутки мають дуже високу ціну, оскільки щоденні втрати російської армії є значними.
Втрати техніки, які несе росія, стали ще одним важливим індикатором її низької ефективності на полі бою. Згідно з даними CSIS, з початку 2024 року росія втратила понад 1 946 танків, понад 3 238 бойових машин піхоти і понад 300 одиниць самохідної артилерії. При цьому втрати російської техніки переважають українські втрати у співвідношенні від 2:1 до 5:1, що свідчить про серйозні проблеми з організацією і тактикою ведення бою.
Людські втрати росії також є дуже високими. За підрахунками CSIS,
з початку вторгнення росія втратила близько 250 000 мільйона загиблих і близько 950 000 поранених і вбитих загалом. Ці втрати набагато перевищують загальні втрати радянських і російських військ у всіх військових кампаніях після Другої світової війни, зокрема в Афганістані та Чечні.
Однак сухі цифри втрат і темпів лише верхівка айсберга. У звіті CSIS наголошується, що за цими показниками стоїть фундаментальна трансформація характеру війни, — і саме вона пояснює, чому рф платить таку непомірну ціну за кожен додатковий кілометр.
Від блискавичного удару до «м’ясорубки»Провал початкового бліцкригу змусив російське командування перейти до найпростішої, але й найдорожчої моделі ведення бойових дій — війни на виснаження. У класичному тлумаченні Клаузевіца це «насильство, доведене до межі», коли результат вимірюється не маневром, а здатністю довше терпіти крововтрати. Саме тому після зими 2023-го російська армія зосередилася не на глибоких проривах, а на суцільному продавлюванні фронту «людськими хвилями» за підтримки артилерії та FPV-дронів. У кожній такій хвилі залишається дедалі менше добре підготовлених бійців і дедалі більше мобілізованих «піхотних штрафників»,
що підвищує тактичну крихкість підрозділів і прискорює коло втрат.
CSIS докладно описує, як виглядає типовий російський наступ нині. Спочатку невеликі штурмові групи — часто на легких пікапах або БМП — просуваються до українських позицій, намагаючись викликати вогонь і «викрити» опорні точки. Відразу після цього ціль накривають артилерія та FPV-дрони. Якщо український опір ослаблюється, готують нову хвилю, інколи вже зі «спеціальними штурмовими загонами» чи тактичними ротами прориву. Та навіть у разі локального успіху фронт зміщується настільки незначно, що наступ потребує повторення процедури буквально через кілька сотень метрів.
Подібна тактика створює карколомну «економіку втрат»: за підрахунками CSIS, у найгарячіших секторах на один квадратний кілометр захопленої місцевості рф витрачає 15–17 мобілізованих, що утричі перевищує показники 2022 року.
Українська армія облаштувала передній вал опорників та ешелоновані мінні поля, а позаду — розосереджені артилерійські й танкові резерви, які швидко висуваються на загрозливі ділянки. Така конфігурація мінімізує щільність цілей і змушує росіян атакувати вперше побачені укріплення знову й знову.
Дешеві українські FPV-дрони й далекобійна артилерія підсилюють ефект: одні «вгризаються» в броню, інші ловлять підрозділи в момент перегрупування.
Навіть там, де росіяни створили локальний пролом, Україна швидко відтягує резерви й застосовує контрбатарейний вогонь, перетворюючи тимчасовий успіх на пастку для загарбників. Саме так, за оцінкою CSIS, російські війська втратили найбільше техніки під Авдіївкою й Часовим Яром.
Попри це Москва досі має дві очевидні сильні сторони: у кілька разів більший мобілізаційний потенціал і значний промисловий фундамент. Проте якість цих резервів падає. Надмірний відтік досвідчених офіцерів і деградація середньої ланки командирів паралізують ініціативу на місцях. Водночас російська оборонка стикається з дефіцитом вибухових речовин, оптики й мікроелектроніки: фактор, який поступово обмежує темпи відновлення витрачених ресурсів.
Усе це зводить стратегію росії до простої ставки: «Змусити Київ і Захід втомитися швидше, ніж виснажаться наші людські й матеріальні ресурси». Саме тому, підкреслює CSIS, російські ракети регулярно б’ють по містах далеко від фронту — так Москва намагається підірвати мораль і довіру українців до союзників.
Аналітики попереджають: якщо темп втрат збережеться, сукупний рахунок убитих і поранених росіян перетне мільйонну позначку вже цього літа.
Захід може змінити правила гриПопри гучні заяви рф, війна на виснаження не дає росії вирішальної переваги. CSIS підкреслює: Москва має критичну вразливість, які Вашингтон і Брюссель досі використовують лише частково — економіка.
Російський бюджет і далі «сидить» на нафтодоларах: від третини до половини прибутків кремль отримує зі збуту нафти й газу. Навіть неповне ембарго 2022–2024 рр. змусило Москву продавати нафту з суттєвим дисконтом, але покарання для будь-якої країни чи компанії, що купує російські енергоресурси, залишаються майже недоторканими. За розрахунками, запровадження таких санкцій одразу «вибило» б до 20 % нафтодоларів кремля, а для американських споживачів означало б лише +15 центів до ціни галона бензину — мінімальна плата за стратегічний тиск.
До енергетичного пакета можна додати мито на російські метали, мінерали, добрива та зерно — ініціативу вже оформлено у законопроєкті сенаторів Грема й Блюменталя. Ще один резерв — ізолювати схеми реекспорту через треті країни (зокрема Казахстан та Китай)
й спрямувати заморожені $300 млрд російських активів на сталу допомогу Україні. Так Вашингтон і Брюссель перетворили б “щит” на “меч”.
У тактичному сенсі кожен новий пакет озброєнь — це не просто «плюс» для ЗСУ, а множник затрат для кремля. Коли одна ракета ATACMS або залп HIMARS змушує росіян втрачати склади боєприпасів чи «перебазовувати» авіацію за сотні кілометрів, ціна оборони зростає в рази. Водночас виробництво тих самих систем підтримує робочі місця в Арізоні, Мічигані чи Техасі й не забирає жодного американського солдата на передову.
CSIS констатує: поки Вашингтон зволікає, кремль сподівається на американську втому, незацікавленість у війні та політичні коливання — саме так Москва свого часу дочекалася згортання підтримки сирійської опозиції та виходу США з Афганістану.
Читайте також. ISW: Кремль зриває переговори й одночасно тисне на полі бою У підсумку, попри заявлені стратегічні цілі та публічні заяви кремля, реальна ситуація на полі бою є суттєво гіршою для росії, ніж це часто представляють офіційні джерела. росія вже заплатила «кров’ю і залізом» за 1% української землі з 2024 року. Її економіка крихка, армія виснажується. Але без рішучих дій США та ЄС ця вразливість залишиться потенціалом, а не важелем. США та ЄС тримають більшість карт — пора їх зіграти. Якщо це відбудеться, то російська стратегія “м’ясного наступу” захлинеться власними витратами. І отоді путіну доведеться шукати мир не на полі бою, а за столом переговорів.
Сообщение Мільйон втрат близько: Росія воює повільно, дорого й без вагомих здобутків – CSIS появились сначала на Флот 2017.
