Олександр Сизоненко тривалий час вважався безвісти зниклим. Під час обміну загиблими, Росія повернула тіло українського воїна додому. Його упізнали за ДНК. 1 жовтня Лубенська громада повідомила про втрату.
Стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти, солдат Олександр Сизоненко народився 30 січня 1974 року в Лубнах. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Закінчив Лубенську загальноосвітню школу №3. Відслужив строкову службу у лавах Збройних Сил України.
Після цього працював охоронцем у різних організаціях. Йому подобалося будівництво, тож із задоволенням займався цією справою по життю. Друзі і знайомі вважали його вмілим будівельником, кажуть земляки.
«Олександр виріс у багатодітній родині: окрім нього у батьків було ще три доньки, тож для своїх сестер він став надією і опорою, помічником і турботливим братом. Захоплювався грою на гітарі, любив читати книги, був щирим, доброзичливим, товариським. А ще безвідмовним, не боявся ніякої роботи, завжди допомагав батькам та сестрам».
Спершу воїн приєднався до добровольчого формування Лубенської громади. У грудні 2023 року підписав контракт і став до лав ЗСУ.
Земляки воїна пишуть, що він з гідністю виконував бойові завдання й повертався з передових позицій цілим та неушкодженим. Проте, після чергового завдання зв’язок з ним обірвався. Сім’я захисника час жила надією, що почує добру звістку з фронту. На жаль, через майже рік після загибелі його тіло вдалося ідентифікуватию
Прощання з героєм відбудеться 2 жовтня о 12:00 на кладовищі села Засулля. Панахида за загиблим відбудеться об 11:00 у Лубнах на вул. Дружби, 20.
Згадаймо імена полеглих на фронті земляківУ реанімаційному відділенні від наслідків тяжкого онкологічного захворювання, що розвинулося під час служби помер Роман Безотосний До початку повномасштабного вторгнення Роман Безотосний мав власну справу та був приватним підприємцем. У 2022 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Після служби захисник працював водієм взводу охорони.
Чорна звістка надійшла до родини з Котелевської громади. ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого лейтенанта Анатолія Загнійка. Свій останній бій 54-річний Анатолій Загнітко прийняв 2 листопада 2024 року на Донеччині.
28-річний Валерій Шаркий житель села Радивонівка, був призваний на військову службу по мобілізації 5 березня 2022 року. Помер захисник 23 вересня від отриманих поранень в обласній Дніпропетровській лікарні.
