В окупованому Мелітополі міжрайонний «суд» відмовив місцевій мешканці у визнанні її чоловіка — військовослужбовця Збройних сил України — померлим.
Зник безвісти в Україні, шукали по Росії Жителька Мелітополя звернулася з відповідною заявою до окупаційного суду після того, як чоловік перестав виходити на зв'язок. За її словами, вона не має жодних відомостей про його долю з лютого 2022 року і потребує судового рішення, щоб оформити на себе житловий будинок, де зареєстрований чоловік, а також вступити в спадщину.
Однак в окупаційному «суді» послалися на норму російського Цивільного кодексу: оголосити людину померлою можна лише через п'ять років безвісної відсутності або за наявності доказів, що вона загинула в обставинах, що загрожували життю. За документами, що є в справі, Міноборони України підтвердило, що чоловік служив у підрозділі ППО і брав участь у бойових діях аж до вересня 2023 року.
Крім того, окупаційна поліція заявила, що в Росії та на окупованих територіях України він «у розшук не оголошувався», кордон РФ «не перетинав», а факт безвісного зникнення «не встановлено».
В результаті заяву жінки відхилили. В окупованому Мелітополі жінка не змогла визнати чоловіка-захисника ЗСУ померлим і оформити на себе будинок.
скрін окупаційний суд
Чому мелітопольчанка не може оформити свій будинок Історія мешканки Мелітополя — лише один із безлічі прикладів, коли люди, які залишилися в місті, не можуть розпоряджатися своїм житлом. Окупаційна влада послідовно формує систему, яка робить практично неможливим переоформлення нерухомості без особистої присутності всіх власників. А це означає, що ті:
- хто виїхав з Мелітополя після вторгнення, позбавляється можливості підтвердити свої права;
- хто залишився, але не встиг вступити в спадщину, ризикує втратити житло;
- навіть якщо власник живий, але фізично не може приїхати — його частку можуть визнати «безхазяйною».
«неможливо встановити право власності». Фактично під удар потрапляє нерухомість українців, які виїхали на підконтрольну територію або за кордон.
У Мелітополі цей механізм вже працює в ручному режимі: МФЦ відмовляють у реєстраційних діях, якщо в місті присутній тільки один співвласник. Суди приймають рішення на користь муніципалітетів, визнаючи спірні квартири «безхазяйними». Права на частину житла теж можуть бути списані, якщо співвласник відсутній особисто. Чиновники в приватних розмовах кажуть прямо: «як вирішить Балицький, так і буде».
Ні довіреності, ні звернення до відомств не допомагають Мелітопольці намагаються повернути своє майно всіма можливими способами:
- оформляють українські довіреності на родичів, які залишилися в місті;
- направляють звернення до «адміністрації», силових структур і навіть Путіну;
- подають позови до окупаційного суду.
«Українські документи недійсні. Повернути житло неможливо. В'їхати на територію без фільтрації теж не можна, а фільтрацію майже ніхто не проходить».
Навіть «лояльні» мелітопольці стикаються з відмовами Показово, що до списків «безхазяйних» квартир потрапляє майно і тих мешканців, які отримали російські паспорти і демонструють лояльність окупаційному режиму. Навіть їм МФЦ і «суди» відмовляють, якщо відсутній співвласник або власник був змушений покинути місто. Таким чином, окупаційна система працює не для мешканців, а на примусовий перерозподіл житла на користь адміністрації, силових структур і переселенців з російських регіонів.
Історія мешканки Мелітополя, яка намагалася визнати чоловіка померлим, щоб оформити будинок, показує:
- окупаційні «органи» свідомо блокують будь-які спроби українців відстояти свої майнові права;
- діють внутрішні інструкції, які спрямовані на конфіскацію житла;
- юридичні механізми не працюють без особистої присутності, що в умовах окупації фізично неможливо.
