Знову трагічні звістки приходять з фронту. Громади Вінниччини повідомили про загибель Олексія Голубцова, В’ячеслава Грамарчука, Володимира Шевчука, Олексія Кузіна та Ігоря Пацанівського, повідомляє I-VIN.INFO.
Ще одна трагічна звістка сколихнула Самгородоцьку громаду — після тривалого очікування офіційно підтверджено загибель українського Захисника.
За результатами ДНК-експертизи встановлено, що загинув житель села Сокільці Гайсинського району Олексій Голубцов, 2000 року народження. Молодий воїн віддав життя за свободу і незалежність України. Захисника буде поховано у селі Вівсяники Самгородоцької громади.
Кортеж із тілом Героя проїхав вулицями міста. Жителі Хмільника виходили назустріч колоні, схиляли голови та ставали на коліна, віддаючи шану воїну, який віддав своє життя за Україну.
В’ячеслав Грамарчук загинув, захищаючи державу та її громадян, залишившись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Вінниця вчора проводжала останньою земною дорогою воїна Володимира Шевчука.
Володимир Шевчук свідомо обрав шлях захисника України. Після строкового армійського вишколу,
він продовжив службу за контрактом. З осені 2024 року воював у лавах 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Був мінометником. Свій останній бій воїн прийняв 21 лютого поблизу села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 26 років.
Народився Володимир Шевчук 13 липня 1999 року у селі Глібівка Київської області, проте виріс у Вінниці. Після здобуття базової середньої освіти у ліцеї №22 опанував кілька виробничих спеціальностей у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 і Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Також відслужив в армії. Набутті там знання й навички Володимир вирішив продовжувати реалізовувати у лавах Збройних Сил України. З війни на нього чекала мати, в якої він був єдиною дитиною.
З невимовним болем у серці Тростянеччина провела в останню путь свого земляка — КУЗІНА Олексія Геннадійовича, жителя села Тростянчик, якому було лише 50 років…
Життя Олексія Геннадійовича було сповнене праці, турботи про близьких і щирого ставлення до людей.
Народжений 2 травня 1975 року, він змалку пізнав ціну праці,
обравши для себе чесну робітничу дорогу. Опанувавши професію столяра, усе життя працював сумлінно і віддано — як у рідному селі, так і за його межами.
Він був людиною, на яку можна було покластися. Добрий, відкритий, щирий — саме таким його пам’ятають рідні, друзі, односельці. Його поважали, цінували і завжди радо зустрічали.
Коли Україна покликала — він не залишився осторонь.
25 серпня 2025 року був призваний на військову службу. У званні старшого сержанта, на посаді командира відділення охорони, гідно ніс службу, залишаючись вірним присязі та своєму обов’язку.
23 березня 2026 року серце Захисника зупинилося… Після важкої хвороби, перебуваючи на лікуванні у військовому госпіталі в Києві, він відійшов у вічність, так і не повернувшись додому…
ПАЦАНІВСЬКИЙ Ігор Васильович, 29.05.1980 р.н., солдат, м.Хмільник загинув біля населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації в бою за Україну, її свободу і незалежність (вважався зниклим безвісти).
Читайте також, фільми, які надихнуть вінничан цієї весни: добірка від I-VIN.INFO.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: mi100.info
