Після кількох тижнів гострого дефіциту бензину та дизеля російські регіони фіксують перші ознаки стабілізації поставок, що пов’язано зі зміною тактики українських сил — акцентом на атаки суден замість великих нафтопереробних заводів. Зміна тактики українських сил та її прямі наслідки
З перших днів липня 2026 року українські підрозділи суттєво переорієнтували удари. Якщо на початку місяця п’ять ключових нафтопереробних заводів, зокрема Омський НПЗ, зазнали серйозних пошкоджень, то вже з 8 по 20 липня основними цілями стали судна, пов’язані з Росією. За даними Генерального штабу ЗСУ, за цей період атаковано щонайменше 124 судна, з яких 89 — танкерів. Така зміна пріоритетів дала російським нафтовикам додатковий час на ремонт пошкоджених установок.
Експерт лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Бен Баррі зазначає, що регулярна зміна цілей змушує російські сили постійно перерозподіляти засоби протиповітряної оборони. Це ускладнює захист як заводів, так і морських маршрутів одночасно. У результаті обсяги переробки нафти в Росії у липні 2026 року впали до 3,
511 млн барелів на добу — найнижчого показника з травня 2002 року.
Ситуація в ключових регіонах Росії
Губернатор Самарської області В’ячеслав Федорищев 22 липня заявив, що дефіцит пального зберігається, однак з’явилися перші ознаки стабілізації. У регіоні працюють три нафтопереробні заводи «Роснефті», і саме сюди почали перенаправляти бензин з Уралу та Сибіру. У деяких районах дозволену норму відпуску пального на один автомобіль поступово збільшують.
Губернатор Іркутської області Ігор Кобзев повідомив про суттєве скорочення черг на автозаправних станціях. За його словами, доступність бензину покращилася завдяки імпорту з Білорусі та внутрішнім перекиданням ресурсів. Аналогічні повідомлення надходять із Краснодарського краю та Ставропілля, де місцеві адміністрації фіксують поступове відновлення поставок.
Заходи федерального уряду та економічні інструменти
Російський уряд запровадив майже повну заборону експорту бензину, авіаційного пального та дизеля. Крім того, вперше за роки повномасштабної війни Москва вирішила субсидувати імпорт дизельного пального. Компаніям компенсують різницю між світовими цінами та нижчою внутрішньою вартістю.
Основним постачальником імпортного дизеля залишається Білорусь, чиї нафтопереробні заводи працюють на російській сировині.
22 липня Володимир Путін назвав проблеми на паливному ринку тимчасовими. Напередодні віце-прем’єр Олександр Новак заявив про часткову стабілізацію внутрішнього ринку та скорочення черг на заправках. Виробництво нафтопродуктів поступово відновлюється, оскільки пошкоджені заводи отримали більше часу на ремонтні роботи.
Глобальний контекст та вплив на світові ринки
Росія залишається одним із провідних світових експортерів дизельного пального. Внутрішній дефіцит посилює напругу на глобальному ринку нафтопродуктів, який і без того перебуває під тиском через конфлікт на Близькому Сході. Аналітики EA Analytics прогнозують, що скорочення російського експорту дизеля триватиме принаймні до кінця літа 2026 року.
Краудсорсингові застосунки та Telegram-канали, створені за останні тижні для пошуку пального, фіксують поступове покращення ситуації в європейській частині Росії. Водночас у віддалених районах Сибіру та Далекого Сходу дефіцит зберігається, а ціни залишаються на рекордно високому рівні.
Експертні оцінки та довгострокові ризики
Незалежної статистики, яка могла б повністю підтвердити заяви російських чиновників, наразі немає. Однак дані з відкритих джерел та моніторингових платформ свідчать про часткове відновлення поставок. Експерти наголошують, що навіть за умови зменшення атак на НПЗ обсяги переробки залишаються на 35 % нижчими за сезонну норму. Це означає, що дефіцит і високі ціни зберігатимуться найближчі місяці.
У Ставропольському краї 21 липня дрон атакував нафтобазу, що спричинило пожежу. Цей інцидент показує, що загроза для інфраструктури не зникла повністю, а лише змінила географію. Російські регіональні власті закликають населення готуватися до можливих нових перебоїв восени.
Висновки та сценарії розвитку
Зміна пріоритетів українських атак на судна дозволила російській нафтопереробній галузі отримати коротку передишку. Проте фундаментальні проблеми — значне скорочення потужностей і залежність від імпорту — не зникли. У найближчі тижні ключовим фактором залишатиметься баланс між ремонтом пошкоджених заводів та продовженням ударів по морських маршрутах.
Міжнародні спостерігачі очікують, що Росія й надалі намагатиметься компенсувати втрати за рахунок білоруського імпорту та внутрішнього перерозподілу ресурсів. Водночас глобальний ринок нафтопродуктів відчуватиме наслідки російського дефіциту принаймні до осені 2026 року.
Джерела Bloomberg, 22 липня 2026.
Генеральний штаб ЗСУ, зведення за 8–20 липня 2026.
EA Analytics, липневий огляд переробки нафти в Росії, 2026.
Міжнародний інститут стратегічних досліджень, коментар Бена Баррі, липень 2026.
